Взяли з Сьо до рук пензлики і фарби і розмалювали підлогу в кімнаті. Ось так...
Будемо на Новий рік грати у Твістер, досхочу :)
30 грудня 2006
27 грудня 2006
26 грудня 2006
22 грудня 2006
Підсумки 2006:
Людина року: Кривошеї... обидва
Напій року: jasmine green tee
Настрій року: прагнення змін
Політик року: Тарасюк
Музика року: Крихітка Цахес і... Чунга-Чанга!
Фільм року: Firefly
Подорож року: Айя, Мангуп з малим
Знайомство року: Руслан з Пітєра
Розчарування року: навпаки: те, що раніше розчаровувало, тепер виправилося :)
Особиста подія року: почула "Ма-Ма"
Книга року: Умберто Еко: Маятник Фуко (читала майже увесь рік :)
Кабак року: -
Мрія на наступний рік: Відкриття страйкбольного сезону + Шешори
Людина року: Кривошеї... обидва
Напій року: jasmine green tee
Настрій року: прагнення змін
Політик року: Тарасюк
Музика року: Крихітка Цахес і... Чунга-Чанга!
Фільм року: Firefly
Подорож року: Айя, Мангуп з малим
Знайомство року: Руслан з Пітєра
Розчарування року: навпаки: те, що раніше розчаровувало, тепер виправилося :)
Особиста подія року: почула "Ма-Ма"
Книга року: Умберто Еко: Маятник Фуко (читала майже увесь рік :)
Кабак року: -
Мрія на наступний рік: Відкриття страйкбольного сезону + Шешори
18 грудня 2006
Спогади
Чи згадуєте ви своє перше справжнє кохання? А друге?
Що згадується - та людина, чи власні почуття до неї?
Бракує?
Що згадується - та людина, чи власні почуття до неї?
Бракує?
15 грудня 2006
Печерськ
Сьогодні мала привід пройтися місцинками, які щось для мене означають.
Спочатку я поїхала 101-им автобусом через Московський міст. Потім з пересадкою на м. Льва Толстого - до м. Дружби народів. Звідти провулочками до вул. Івана Кудрі - зазирнула через заборчик на військову кафедру НТУ (заходити не стала :))...
Потім піднялась до Печерського мосту, звідти - по бул. Лесі Українки до м. Печерської. Посиділа трохи на лавочці... Підказала якомусь ірландцю дорогу до вул. Московської. Пішла до вул. Старонаводницької. Сіла у 55-ий автобус і повз Iron Maiden, через міст Патона, повз Русанівку - до Ленінградської площі. А там вже 50-им - додому.
Кілька годин нехитрих переміщень, а стілько спогадів!...
Спочатку я поїхала 101-им автобусом через Московський міст. Потім з пересадкою на м. Льва Толстого - до м. Дружби народів. Звідти провулочками до вул. Івана Кудрі - зазирнула через заборчик на військову кафедру НТУ (заходити не стала :))...
Потім піднялась до Печерського мосту, звідти - по бул. Лесі Українки до м. Печерської. Посиділа трохи на лавочці... Підказала якомусь ірландцю дорогу до вул. Московської. Пішла до вул. Старонаводницької. Сіла у 55-ий автобус і повз Iron Maiden, через міст Патона, повз Русанівку - до Ленінградської площі. А там вже 50-им - додому.
Кілька годин нехитрих переміщень, а стілько спогадів!...
11 грудня 2006
Перехопила у danmer естафету ворожби на книгах. Але я це роблю трішки інакше. Я уявно задаю якесь питання, або уявляю когось, хто мене цікавить; із заплющеними очима підхожу до книжкової полиці, вибираю книгу, відкриваю; навмання тицяю пальцем, читаю...
Думала ось про одну людину, стосунки з якою в мене завжди були неоднозначні...
Натрапила: "Герой нашего времени" (вже схоже)
"...Его маленькие черные глаза, всегда беспокойные, старались проникнуть в ваши мысли. В его одежде заметны были вкус и опрятность; его худощавые, жилистые и маленькие руки красовались в светло-желтых перчатках. Его сюртук, галстук и жилет были постоянно черного цвета. Молодежь прозвала его Мефистофелем; он показывал, будто сердился на это прозвание, но в самом деле оно льстило его самолюбию. Мы друг друга скоро поняли и сделались приятелями..." (в яблучко!)
Думала ось про одну людину, стосунки з якою в мене завжди були неоднозначні...
Натрапила: "Герой нашего времени" (вже схоже)
"...Его маленькие черные глаза, всегда беспокойные, старались проникнуть в ваши мысли. В его одежде заметны были вкус и опрятность; его худощавые, жилистые и маленькие руки красовались в светло-желтых перчатках. Его сюртук, галстук и жилет были постоянно черного цвета. Молодежь прозвала его Мефистофелем; он показывал, будто сердился на это прозвание, но в самом деле оно льстило его самолюбию. Мы друг друга скоро поняли и сделались приятелями..." (в яблучко!)
10 грудня 2006
09 грудня 2006
Религия
# Иудаизм: 48%
# Буддизм: 63%
# Агностицизм: 68%
# Атеизм: 68%
# Христианство: 39%
# Сатанизм: 67%
# Ислам: 64%
# Язычество: 82%
Ваши убеждения лучше всего соответствуют языческому мировоззрению.
# Индуизм: 63%
Религиометр
# Буддизм: 63%
# Агностицизм: 68%
# Атеизм: 68%
# Христианство: 39%
# Сатанизм: 67%
# Ислам: 64%
# Язычество: 82%
Ваши убеждения лучше всего соответствуют языческому мировоззрению.
# Индуизм: 63%
Религиометр
07 грудня 2006
Крихітка Цахес. Lumipallo
Знаєш, я навiть все-таки рада
Могли б взагалi не перетнутись серцями
В цьому тiсному свiтi, великому мiстi
Хто б нам зарадив тодi, хто нам надав би змiсту
I всi казали - "Яка вони пара,
I як вони схожi помiж собою"
I хто би повiрив, що ми незабаром
Розiтнемось блискавкою надвоє
Знаєш, я довго знайти хотiла
Серця свого твою половину
Поки шукала - траплялись рiзнi частини тiла:
Красивi ноги, гарнi очi, широкi спини
Знаєш, скiльки iснує iнших,
Яких я хотiла би спробувати
На почуття ритму?
Та всi обридли
Поки на свiтi є ти
Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно шукала сотнi iстотних iсторiй
Про наше безхмарне ймовiрне спiльне щастя
Та жодну з них донести була не в змозi -
Половину слiв губила в дорозi
Решту - залишала на твоєму порозi
I ми би, звичайно,
Купили двокiмнатну на золото мого мовчання
Були б розумнiшi - склали би пазл,
А так - порiзались об кути
Я тебе впiзнала вiдразу
Я так хотiла тебе знайти
Щось зі мною робить ця пісня, усе всередині перевертається...
Futurama
Результат теста «На кого из героев Футурамы ты похож»:
Если Вы желаете узнать больше о своем характере и о характере героев «Футурамы», то прочитайте статью «Псих-о-рама». | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
06 грудня 2006
Місяць у повні
(щось особисте)
Вже роки зо три-чотири, коли дивлюсь на місяць у повні, завжди відшукую на ньому місцинку без плям, внизу праворуч…
Дивлюсь на місяць і згадую свої минулі вчинки… помилки… щось наговорила зайвого, про щось змовчала… Чи було б ліпше, якби інакше? Адже доля вона є, її не обдуриш. Крок ліворуч, крок праворуч, а вона усе тягне за мотузочок…
Вибачте мені, перед ким я завинила… Ніби ненавмисно втерлася в життя, зрушила щось і зникла… і сама потім карталася… оберігала від самої себе, щоб не завразити ще дужче. Вибачайте! Єдине виправдання, яке лишилось - я завжди вірила у власні слова і ніколи не лукавила із почуттями. Усе що було - було насправді! може й недовго…
Мене в житті пощастило, існує чимало людей, дружбою з якими я пишаюся і щоразу насолоджуюсь спілкуванням… Але сьогодні не про них… А про тих, кого мені дійсно бракує, з ким стежечки розбіглись у різні боки і не перетинаються… Давно-давно, коли світ навколо мене був зовсім інакший, доля перетнула наші життя і відтоді якась частинка моєї душі мандрує за ними…
Я усвідомлюю, що не можна знову втручатись в їхнє життя, ворошути минуле… але так хочеться якось випадково, в метро, на вокзалі, десь… зустріти, тілько щоб наодинці, щоб можна було самій бути такою як колись, давно-давно… просто зрадіти зустрічі, розпитати як справи, побалакати про щось цікаве, загалом, впевнитись, що усе гаразд… і розійтися, нехай знову на скількись років.
Я, мабуть, забагато хочу…
Ось чому тут не зарадять ніякі аськи, е-мейли чи мобільні номери…
Вже роки зо три-чотири, коли дивлюсь на місяць у повні, завжди відшукую на ньому місцинку без плям, внизу праворуч…
Дивлюсь на місяць і згадую свої минулі вчинки… помилки… щось наговорила зайвого, про щось змовчала… Чи було б ліпше, якби інакше? Адже доля вона є, її не обдуриш. Крок ліворуч, крок праворуч, а вона усе тягне за мотузочок…
Вибачте мені, перед ким я завинила… Ніби ненавмисно втерлася в життя, зрушила щось і зникла… і сама потім карталася… оберігала від самої себе, щоб не завразити ще дужче. Вибачайте! Єдине виправдання, яке лишилось - я завжди вірила у власні слова і ніколи не лукавила із почуттями. Усе що було - було насправді! може й недовго…
Мене в житті пощастило, існує чимало людей, дружбою з якими я пишаюся і щоразу насолоджуюсь спілкуванням… Але сьогодні не про них… А про тих, кого мені дійсно бракує, з ким стежечки розбіглись у різні боки і не перетинаються… Давно-давно, коли світ навколо мене був зовсім інакший, доля перетнула наші життя і відтоді якась частинка моєї душі мандрує за ними…
Я усвідомлюю, що не можна знову втручатись в їхнє життя, ворошути минуле… але так хочеться якось випадково, в метро, на вокзалі, десь… зустріти, тілько щоб наодинці, щоб можна було самій бути такою як колись, давно-давно… просто зрадіти зустрічі, розпитати як справи, побалакати про щось цікаве, загалом, впевнитись, що усе гаразд… і розійтися, нехай знову на скількись років.
Я, мабуть, забагато хочу…
Ось чому тут не зарадять ніякі аськи, е-мейли чи мобільні номери…
05 грудня 2006
Підписатися на:
Коментарі (Atom)