По один бік кальки - парасолька, лампочка і купа хімічних скляночок, по другий - я з фотіком :) Хімічний натюрморт :)
30 січня 2009
Chemistry
По один бік кальки - парасолька, лампочка і купа хімічних скляночок, по другий - я з фотіком :) Хімічний натюрморт :)
27 січня 2009
Зеброходи
Фотографія - дуже цікаве заняття. Це не живопис, де остаточний результат повністю залежить від автора - довго виношувати задум, шукати засоби втілення... Тобто іноді з фотографією теж так - наприклад, вибудовувати натюрморт, довго виставляти освітлення...
Але мені більше до душі та фотографія, яка сама трапляється з тобою. Тобто ти якимось дивним чином натискаєш на затвор і отримуєш зображення, яке не залежить від твоєї уяви, а тільки трішечки від погляду на світ. І для цього зовсім не обов'язково опинятись у якомусь дивному місці чи ставати свідком якоїсь події.
Просто деякі фотографії відбуваються з тобою за власною волею, а не за твоєю :) Ось як ця:

Але мені більше до душі та фотографія, яка сама трапляється з тобою. Тобто ти якимось дивним чином натискаєш на затвор і отримуєш зображення, яке не залежить від твоєї уяви, а тільки трішечки від погляду на світ. І для цього зовсім не обов'язково опинятись у якомусь дивному місці чи ставати свідком якоїсь події.
Просто деякі фотографії відбуваються з тобою за власною волею, а не за твоєю :) Ось як ця:
24 січня 2009
Високоінтелектуальні заняття робочим суботнім ранком
vaska_avoska прошла диагностику у психолога:
Все каналы восприятия и выдачи информации у Вас работают на полную катушку. Какие-то из них, скорее всего, преобладают над другими, но на данный момент, анализируя текст, выявить это не удаётся. Попробуйте добавить пару-тройку записей в ЖЖ и прогнать тест ещё раз :) | ВИЗУАЛ | ||||||||
| АУДИАЛ | |||||||||
| КИНЕСТЕТИК | |||||||||
| ДИГИТАЛ | |||||||||
| ГУСТАТОР | |||||||||
| ОЛФАКТОР | |||||||||
Уточнённый диагноз: u | |||||||||
Тест придумала | |||||||||
23 січня 2009
22 січня 2009
Sodade
20 січня 2009
Location: рогатий будинок
15 січня 2009
Вечір японської поезії
Вирішили ми якось влаштувати Вечір японської поезії. Для цього зібралися написати танка, так, як їх писали в Давній Японії. Коли один поет пише хокку - тривірш, а другий - продовжує його до танка. Хокку писали на аркушиках від руки і відправляли одне одному в конвертиках поштою, для створення ритуалу :)
І ось, 1 січня таки зібрали усе це до купи і ось що в нас вийшло...
Я парасолька,
Мене прозорі краплі
Ось-ось торкнуться!
Різкі і мокрі!
Та піді мною – сухая голова.
(jiraf_f-fekla_fekla)
Холодний ранок.
Ні, не ранок – Сонця схід!
А він вже на посту…
Стікає слиною,
Чекаючи на каву
(fekla_fekla-ereb_randir)
Заблудившийся странник –
В дожде силуэт.
Где правильный путь?
Понять чаще проще,
Чем идти по нему
(ereb_randir-104_km)
Куди Куди ди
Бо вже не видно ри
Уче мате ко
Ніч іде на ри, г ори
Уте Че чекає птах
(104_km-jiraf_f)
Звуки сухого
Падаючого листя –
Доторк янгола.
Сам за листям додолу,
Бо янголам – не вірю.
(jiraf_f-vaska_avoska)
Трава посохла
І вже не пам’ятає
Липневі танці.
У багатоголоссі
Терпких подільських ночей.
(vaska_avoska-nashe_lito)
Рожевий вечір,
Тремтить туманом осінь
На павутинці
Самотній павук в мандри
Подавсь, а я лишаюсь
(nashe_lito-yukra)
Мабуть ніхто так
Не радів цьому снігу
Як ти. Листопад
Хто, як не ти, заб’єш
Червоний запах ковбаси.
(vaska_avoska-104_km)
Холодна горить
Ніч на пелюстках колій
Уся у світлі.
Я на верхній поличці
Величний світ навколо.
(Біруля-ereb_randir)
Чом зажурився,
Людиноподібний робот?
Осінні дощі
На скельцях лінз човгають
В гумових чоботях.
(vaska_avoska-Біруля)
На зламаній ручці
Заступа обличчя
З картоплі
Зелені півні ще не познімали
Вчорашні маски
(Біруля-104_km)
Дай руку, брате!
Кленової долоньки
Потиск відчути…
Без підтримки падає
Жовте листя додолу.
(vaska_avoska-ereb_randir)
Ранковий туман
Срібний від сонця пливе
Над містом літак
Між вогких дротів
Вітер тінь його крил розгортає
(...-Біруля)
Ніби взимку кінь
Летить повільно небом
Падає сніг
Досі коси сну зима
Помалу відпускає
(Біруля- (senkovych)
Вгадай мелодію
Днями грали з Федьком. Я йому насвистувала мелодії пісеньок, а він відгадував. Вчора Сьо вирішив з ним також пограти - тільки на гитарі. Грає пісеньку з мультика "Крошка Енот".
Федько:
-Я знаю цю пісеньку - це "От улибкі сємєро звєрєй..."
(Малося на увазі "От улыбки станет всем светлей" :) А російські слова українськими літерами пишу тому, що у малого в російській мові дуже відчутний український акцент - він їх так і вимовляє)
Федько:
-Я знаю цю пісеньку - це "От улибкі сємєро звєрєй..."
(Малося на увазі "От улыбки станет всем светлей" :) А російські слова українськими літерами пишу тому, що у малого в російській мові дуже відчутний український акцент - він їх так і вимовляє)
13 січня 2009
Фотогра
Правила гри:
- Ви залишаєте комент до цього запису;
- я вибираю якусь фотографію/картинку з Вашого жж
- Ви розказуєте про неї якусь цікавинку і викладаєте розповідь із фотографією і правила гри в своєму жж.
tessiez вибрала Ранкове метро:

Я вже трохи писала про ранкове метро. Але мені є ще що сказати :)
Отже,
в Києві всього 2 станції метро, які мають подвійні платформи. Гідропарк і Чернігівська (світлина з останньої). З дитинства мене цікавило, чому на цих станціях немає "виходу праворуч", як на Дніпрі. А потім в якийсь момент я усвідомила якими ідеалістами були проектувальники цих станцій. Вони, бубочки, думали, що люд на цих станціях будуть тільки виходити на два боки – ну це ж зручно, кому куди потрібно, на ту сторону й виходь. І ніхто не передбачав, що вихід може слугувати і входом. Для мене це такий вияв радянського романтизму. Щось схоже відчуваю коли дивлюсь радянські фільми, наприклад „Дівчата” чи „Королева бєнзоколонкі”.
Чому я знимкувала цей кадр? Не знаю, щось таке є абсурдне і зворушливе у речах, які ніколи не працювали за призначенням. Перон, яким ніхто не ходить, ліхтарі, які ніколи не світять… А он через колію – на сусідньому пероні люди вже гранітні плити ногами постирали…
Два перони на одній станції, а такі різні долі :)
- Ви залишаєте комент до цього запису;
- я вибираю якусь фотографію/картинку з Вашого жж
- Ви розказуєте про неї якусь цікавинку і викладаєте розповідь із фотографією і правила гри в своєму жж.
tessiez вибрала Ранкове метро:

Я вже трохи писала про ранкове метро. Але мені є ще що сказати :)
Отже,
в Києві всього 2 станції метро, які мають подвійні платформи. Гідропарк і Чернігівська (світлина з останньої). З дитинства мене цікавило, чому на цих станціях немає "виходу праворуч", як на Дніпрі. А потім в якийсь момент я усвідомила якими ідеалістами були проектувальники цих станцій. Вони, бубочки, думали, що люд на цих станціях будуть тільки виходити на два боки – ну це ж зручно, кому куди потрібно, на ту сторону й виходь. І ніхто не передбачав, що вихід може слугувати і входом. Для мене це такий вияв радянського романтизму. Щось схоже відчуваю коли дивлюсь радянські фільми, наприклад „Дівчата” чи „Королева бєнзоколонкі”.
Чому я знимкувала цей кадр? Не знаю, щось таке є абсурдне і зворушливе у речах, які ніколи не працювали за призначенням. Перон, яким ніхто не ходить, ліхтарі, які ніколи не світять… А он через колію – на сусідньому пероні люди вже гранітні плити ногами постирали…
Два перони на одній станції, а такі різні долі :)
Пыль
А минулого тижня ми подивились фільм «Пыль». Це зовсім інший фільм, але теж хороший.
Про не надто розумного, не привабливого і геть не впевненого в собі чоловіка. Який живе якимось своїм маленьким життям. Доросла дитина. І все що від нього вимагається - все робити за розкладом і бути чемним хлопчиком... Якби я цей фільм подивилась раніше, років в 14-16, я би думала, що це трапляються такі поодинокі випадки, але тепер я бачу, що дорослих дітей так багато, що занадто... При чому, деяких можна визначити зовні, але ж скільки їх маскується, обживаються всіма необхідними атрибутами - мобілками і машинами, але по суті все лишається.
І ось такій людині випадає нагода зазирнути у інше життя, на хвильку відчути себе іншим… Але це безсенсовно. Тому що сильна людина може змінювати себе, а слабка – тільки змінювати реальність, щоб якщо не бути, але хоча б здаватися тим, ким не є… А цього так хочеться, так хочеться – більше всього на світі…
І ще – якби Пєтросяна не існувало, то для цього фільму його треба було б вигадати.
Про не надто розумного, не привабливого і геть не впевненого в собі чоловіка. Який живе якимось своїм маленьким життям. Доросла дитина. І все що від нього вимагається - все робити за розкладом і бути чемним хлопчиком... Якби я цей фільм подивилась раніше, років в 14-16, я би думала, що це трапляються такі поодинокі випадки, але тепер я бачу, що дорослих дітей так багато, що занадто... При чому, деяких можна визначити зовні, але ж скільки їх маскується, обживаються всіма необхідними атрибутами - мобілками і машинами, але по суті все лишається.
І ось такій людині випадає нагода зазирнути у інше життя, на хвильку відчути себе іншим… Але це безсенсовно. Тому що сильна людина може змінювати себе, а слабка – тільки змінювати реальність, щоб якщо не бути, але хоча б здаватися тим, ким не є… А цього так хочеться, так хочеться – більше всього на світі…
І ще – якби Пєтросяна не існувало, то для цього фільму його треба було б вигадати.
Dancer In The Dark
Це один з тих фільмів, заради яких можна передивитись купу всяких безглуздих фільмів, нехай із найкрутішими спецефектами, але щоб потім побачити цей один і решту – просто вибачити кінематографу.
Цей фільм справляє таке сильне враження, яке не заміниш ніякими спецефектами.
Björk чудова. Про сюжет фільму говорити не буду, хороший сюжет. В мене тільки потім виникло багато запитань про можливі продовження… Наприклад, борги Біла нікуди ж не поділись – як житиме далі його дружина, коли, зрештою, дізнається правду... Чи от син Сельми, який школу прогулює, чи зможе цінувати те, що має, якщо не відчув, як це – втратити.
Єдине, що в цьому фільмі не викликає ніяких сумнівів – Сельма, її правда настільки ясна і зрозуміла, її страх настільки відчутний… І навіть при будь-яких варіантах долі ї сина її вчинок виправданий…
Словом, цей фільм треба дивитися, обов'язково. Тоді, коли хочеться не легких фільмів.
Цей фільм справляє таке сильне враження, яке не заміниш ніякими спецефектами.
Björk чудова. Про сюжет фільму говорити не буду, хороший сюжет. В мене тільки потім виникло багато запитань про можливі продовження… Наприклад, борги Біла нікуди ж не поділись – як житиме далі його дружина, коли, зрештою, дізнається правду... Чи от син Сельми, який школу прогулює, чи зможе цінувати те, що має, якщо не відчув, як це – втратити.
Єдине, що в цьому фільмі не викликає ніяких сумнівів – Сельма, її правда настільки ясна і зрозуміла, її страх настільки відчутний… І навіть при будь-яких варіантах долі ї сина її вчинок виправданий…
Словом, цей фільм треба дивитися, обов'язково. Тоді, коли хочеться не легких фільмів.
12 січня 2009
газ-змі
Кілька днів забавлялися тим, що слухали новини про газ - спершу на 1+1 або на Інтері, а потім - на Пєрвом каналє.
Сьогодні прочитала фразу, яка повністю ілюструє мої думки:
"Каждый хочет, чтобы его информировали честно, беспристрастно, правдиво - и в полном соответствии с его взглядами." (с) Гилберт Кит Честертон
Сьогодні прочитала фразу, яка повністю ілюструє мої думки:
"Каждый хочет, чтобы его информировали честно, беспристрастно, правдиво - и в полном соответствии с его взглядами." (с) Гилберт Кит Честертон
Метелики
А ви в дитинстві ловили метеликів?
Мене ось раптово пронизало сподагами... В мене в дитинстві був великий такий сачок. І я ловила метеликів, і бабок. Особливо подобалось ловити такий великих бабок, яких ми називали "вертольоти" вони дуже гучно гули. Ми їх ловили і відпускали. А от метеликів - не всіх... Згадала, як діставала метелика із сачка, намагаючись не пошкодити крильця, роздивлялася його... Деяких відпускала, а деяких - голочкою пришпилювала до дошки - гралася в ентомолога, ага.

Цікаво, зараз я, мабуть, вже не змогла б цього робити. Це не через те, що стала надто ніжна, і не через захист тварин... Зрештою, я не вегетаріанка і, мабуть, поки що нею не стану... Просто вбивати заради забавки - оце вже ні...
Діти - жорстокі, чи просто ще не вміють цінувати життя?
Мене ось раптово пронизало сподагами... В мене в дитинстві був великий такий сачок. І я ловила метеликів, і бабок. Особливо подобалось ловити такий великих бабок, яких ми називали "вертольоти" вони дуже гучно гули. Ми їх ловили і відпускали. А от метеликів - не всіх... Згадала, як діставала метелика із сачка, намагаючись не пошкодити крильця, роздивлялася його... Деяких відпускала, а деяких - голочкою пришпилювала до дошки - гралася в ентомолога, ага.
Цікаво, зараз я, мабуть, вже не змогла б цього робити. Це не через те, що стала надто ніжна, і не через захист тварин... Зрештою, я не вегетаріанка і, мабуть, поки що нею не стану... Просто вбивати заради забавки - оце вже ні...
Діти - жорстокі, чи просто ще не вміють цінувати життя?
09 січня 2009
08 січня 2009
Різдво
07 січня 2009
Підписатися на:
Дописи (Atom)