29 липня 2007

Карпатія

Зранку повернулись. З Шешорів. Чудова місцинка, привітні люди. Почувались дуже комфортно, хоча хатинку винайняли, як то кажуть "без вигод", але нам і так було з головою.
Пощастило з погодою. І взагалі - дуже непогана альтернатива морю, особливо як згадати скілько людей тепер у Криму...
Фотки із коментарями:
Шешори

Дорогою назад на Косівському ринку прикупила собі плахту (вишиванку вже мала). Вдома вбралася - просто лялечка :) Тепер це в мене буде офіційне святкове вбрання. А що, індуси ж бо ходять на усілякі світські заходи у сарі чи у тюрбанах, араби - в арафатках. От і я замість "чьорний ніз, бєлий вєрх" носитиму національне вбрання. Бо мені в ньому набагато затишніше, аніж у діловому костюмі.

21 липня 2007

За 2 години до потяга

Сьогодні раптово відчула, що вислів "бешенной собаке сто верст - не крюк" має до мене якесь відношення :)
Раніше, для 4-годинної поїздки електричкою треба було "збиратись". Згодом, ніч в поїзді - це була подорож, а електричкою - це так, дрібниці, просто трохи довше ніж на роботу. Після поїздки до Петербургу (доба в один кінець), чергова ніч в поїзді до Чернівців вже не видається пригодою. Але їхати все одно приємно. І легко.
Завдяки тому, що вирішили жити в хатинці, то не беремо намет і спальники - легкі рюкзачки дуже сприяють легкому настрою :)

Щасливо залишатись!
А ми на тиждень в Карпати.

19 липня 2007

С-Пб.

24 години в поїзді «Київ-Санкт-Петербург», 35 годин в місті і 24 години в поїзді «Санкт-Петербург-Київ».
Петербург

Місто дуже просторе, витримане в одному стилі. Урочисте, але не затишне, як парадна вітальня. Дуже чисте і доглянуте (принаймні, центр), історичні будівлі якісно відреставровані. Дуже багато університетів і театрів. Незважаючи на те, що усе дуже незвичне, місто нам сподобалось.

Люди
Люди вдягнені дуже цивільно. Таких, що мають нестандарну зовнішність, яскравий одяг – небагато. Навіть неформали траплялися нам «класичні» - у чорних футболках із написами і косухах. І ще emo – але також стриманіші за наших – трохи смужечок, трохи чубчиків :)

В метро читають. Без фанатизму, не більше ніж у Києві. Єдине що – не помітила «жіночих» романів – просто страсті і сльози, більше фентезі.
В центрі міста немає ніяких яток, розкладок – не можна купити ні водички, ні серветок, ні жувачки. І зовсів немає громадських туалетів. Таке враження, що пітерці не п’ють ні пива ні води, а тому й туалети їм ні до чого…
А ще – знімають кіно. Будеш знімати, коли стільки серіалів про бандитськийпетербург і вулицірозбитихліхтарів понавигадували.

Діти
Дітей мало, хоча різного віку – в Росії, мабуть, не бало демографічного спаду, а тому немає і росту. За дві доби на вулицях зустріли всього двох вагітних і двох малих у возиках. Ну і з десяток дітей віком до 10 років. Київ, в порівнянні, – просто таки місто дітей.

Метро
А метро яке! То закриті станції (двері і у вагона, і у станції), то двоповерхові, а на деяких станціях обидва поїзди їдуть в один бік… Розвилки в тунелях – є варіанти куди їхати. І оголощують зупинки таким заспокійливим, гіпнотизуючим голосом (а в нас урочисто – як конферанс’є на концерті)…

Музика
Виявляється, рускій рок живе :) Якийсь фестиваль пива, а виступає «Аліса», «Агата Крісті», «Король і Шут», «Чиж»… Якось не звертала уваги, а виявляється, у нас вже є альтернатива.

Міліція
Міліція тут усюди. В середині дня, в понеділок, без усяких свят в цетрі міста чергують бобики. Без паспортів навіть місцеві з хати не виходять, не кажучи вже про приїжджих. Документи на вулицях перевіряють, хоча, звісно, й не так як у Москві.
Рестрація за місцем проживання, якщо ви перебуваєте в країні 3 дні і більше. Причому, реєстрація не повідомлювальна (коли ти просто кажеш «ось я приїхав, поживу тутечки»), а дозвільна (тобто можуть дозволити пожити, а можуть сказати, щоб забирався геть).
Без паспорта навіть стартовий пакет для мобілки не купиш.
Після тривалого оформлення підключення ми пішли купити щось перекусити. Черга, чекаємо-чекаємо, а Феклуша тоді й питає: «Що, тут теж паспорт потрібен?» :)

Пити чи не пити
Після 23:00 горілку не продають. Пиво, хоча й продають цілодобово, але пити його на вулицях не можна – лише у «спеціально відведених для цього місцях» - кафешках. Ми якось були сіли у Літньому Саду на лавочці, тільки відколупнули по баночці, а вони тут як тут, викидайте, кажуть. Ага, зара… Зібралися й ходу. Засіли в кущах на Марсовому Полі й таки випили пива.

Гроші
Там життя дорожче. Особливо нас вразив проїзд. Увесь муніципальний транспорт – 14 руб, а це, приблизно 3 грн. Хоча маршрутки не набагато дорожче – 17 руб. ~ 3,5 грн.

В Пітері можна було б пожити деякий час, але не в Росії. Вони самі на заборах пишуть «Россия – для русских» і хай воно так і буде.

Западло завдає удару у відповідь

Не поїхали на Ладогу, через трабли із перетином білоруського кордону. Натомісць надумали їхати у Карпати, то вони <beep> по дорозі фосфор порозкидали...
Що ще має статися цього літа?

Підкамінь на День Незалежності

Етно-фест "Підкамінь-2007" перенесено на 24-26 серпня з огляду на техногенну аварію (себто розкиданий фосфор)

«Бумбокс»
«Бурдон»
«Green Silence»
Гурт мандрівних дяків «Вертеп»
«Гуцул Каліпсо»
«ДримбаДаДзига»
«Замкова тінь»
«Кому вниз»
«Lomaga’s Band»
«Люди Добрі»
«Н.Три»
«Оркестр VITO»
«Перкалаба»
«Пропала грамота»
«Cвята Ватра» («Puha Tuli»)
«ТІК» (Тверезість і культура)

Програма фестивалю

Цитата

Света Пономарева:
"Так получилось, что я, вероятно, не смогу петь в группе "Больно Далеко" свои песни. Так получилось. Нужна ваша помощь. 
1. Распечатать эту объяву у себя в жж
2. Вспомнить своих знакомых - артистичных, поющих дам

Группе "Больно далеко" требуется фронт-баба. С огромным голосом и совершенно всё равно какой внешностью. Артистичная. Свободно дышащая на сцене. Поющая так, будто прошла огонь\воду\медные трубы. Ничего больше не имеющая, кроме голоса. Очень здорово, если ещё сможет ритм-гитару осилить или там ритм-балалайку. 
Вот.

И ещё одна объява, не менее важная. Её можно и проигнорировать, поскольку тут речь только о моих проблемах. Эта объява, правда, может отменить первую, но вряд ли. 
НУЖНА НЯНЯ. Три-четыре раза в неделю по вечерам - с 17-18 до 21-22. Может быть - один из выходных плюс три вечера, к примеру пн, ср, пт, может быть, без выходного. С сентября. Оплата - стандартная - 10 грн-час. Главное пожелание - доброта, уравновешенность, любовь к детям. Подробности обговорим.
"

15 липня 2007

Шешори-2007 (Подільські)

Сьогодні повернулись із фесту Шешори.
Дуже стисло.

Плюси:
- сам фест - дивовижний (була вперше). Весь час є чим займатись, не нудьгуєш зовсім. Цікавинка на цікавинці.
- Південний Буг дуже гарна річка (я не можу порівняти місцинку із, власне, Шешорами, тому сприймала просто як воно є)
- вперше побувала на виставі "Даху" і зрозуміла чому "Даха Браха" :)
- із виконавців дуже сподобались Пакава Ить, Даха Браха, Очеретяний кіт, оркестр Мерліна Шепарда (чула, нажаль, не всіх)
- чарівна чайна, де добре, навіть якщо чай не пити.

Мінуси:
- найголовніший величезний мінус - аборигени. Дратувала велика кількість випадкових місцевих жителів, які не знамо за чим прийшли... Ходять, як у зоопарку, пальцями тицяють. Двоє взагалі підійшли, вхопили мого малого щоб сфоткатись - ні слова не кажучи, ніби то не людина, а мавпочка... Надвечір понапивалися, почали доколупуватись. Вбила б...
- генделики, де час від часу вмикали то Сердючку, то ще якусь біду... Продаж надувних кульок, якихось йо-йо, коротше увесь той непотріб, від якого саме й хочеться втекти...

Висновок - фестиваль чудовий, обов'язково поїду ще. Куди б його не занесло наступного року. Але організаторам треба обмежити доступ на фестивалі "випадковим" людям. Якщо вже за реєстрацію беруть по 50 грн., то нехай просто за вхід беруть хоч по 10-20! І ще - кастинг серед генделиків, щоб хоча б музику іншу вмикали. Щоб не звести нанівець усі надбання фестивалю.

Хай живуть Шешори!
Шешори-2007 (Подільські)

12 липня 2007

Альтернатива

Не маємо Ладоги. Проте, маємо Шешори, і грець із ним, що під Вінницею...

10 липня 2007

"Уже никто никуда не едет..."

Чекай нас, Ладога, наступного року...
На цей раз ми не встигли.
Виявилось, щоб на поїзді транзитом проїхати через Білорусь, дорослим достатньо паспорта громадянина України, а дітям необхідні "проїздні документи дитини" - які оформлюють в ОВИРах майже як закордонні паспорти - на це потрібні гроші і, що найгірше, час. А ми його не маємо. Добре, що хоч дізнались про це тепер, а не на кордоні. Так би висадили з поїзда...
Більше нічого не хочу чути про свободу людини в Білорусі...
Без Федька їхати - не варіант.

Як каже Леська: "Це якесь западло..."

08 липня 2007

Країна мрій

Вчора в самий дощ з'їздили на "Країну мрій". Дуже приємна атмосфера, хоча погода дійсно дуже завадила. Якби не дощ, завалились би десь на травичці й цілий день гуляли, а так малий швидко втомився. Хоча й так було весело :) Через рік обов'язково поїду на Шешори, якщо вже цього року не вийшло.
Країна мрій

(фоток не багато - більше фільмували як малий гоцав під ДримбуДаДзигу :) )
Дуже мені подобається відродження нашої культури. Вона, культура, і раніше була мені близька, але замість віддзеркалень справжнього етносу, ми мали лише уроки народознавства і радянську шароварщину на державні свята.
Але тепер є, справжнє, щире, моє...
Я люблю тебе, Україно!
(Тепер ми знаємо де та Країна Мрій)

05 липня 2007

Аби було бажання...

Спершу в нас у хаті з'явилась гойдалка. Трохи згодом - канат, мотузкова драбина, кільця і мат. Сьогодні - ще й боксерська груша...
Правда ж, добре коли є чим займатись вдома, якщо на дворі дощ?