Емоції

Якось для дослідження назбирала собі списочок емоцій. Щоб висловити що саме відчуваєш іноді просто бракує слів... Те, що звично називаєш радістю насправді може виявитись втіхою, захопленням, замилуванням, веселощами... чим завгодно :)

Тому, ось вам списочок. Спершу емоції були розділені на позитивні і негативні, але в деяких випадках це дуже складно зробити. Як наприклад з відомщенням. З етичної точки зору жага помсти не надто хороша емоція, але ж в той момент коли помстився ворогу відчувається саме радість, втіха відомщення. Тому лишаю оцінку емоцій на ваш власний розсуд.
Дві мови допомагають краще зрозуміти суть емоції. Хоча, як ви бачите, деякі позиції в мене з коментарями, залюбки послухаю й ваші думки.
(Емоціонувати тут)

Буквар vs GTalk

Питання: Як навчити 5-річного хлопчика ХХІ століття читати?
Відповідь: Запустити в Google Talk...

Дійсно працює. Ми спершу спробували зі звичайними паперовими листами. Але вистачило на два заходи. "Чукча не читатель, чукча писатель". Пише багато, а читати не хоче, тому пише не правильно.
А от інтернетна балачка - захопила. Цікаво, чи надовго.
Якщо так далі піде, то вчитись писати треба буде на планшеті...

Думка вголос №1.
Студенти здають курсовий проект, з кресленнями на А1 - поздовжній і поперечний перерізи двигуна. Викладач сидить за столом, руки заклавши в позі Наполеона, студенти один за одним кладуть перед ним листи, він перевіряє. 
Схиляється над кресленням, уважно розглядає і не змінюючи пози каже: "У вас тут помилка" - поглядом вказує кудись у гущу дрібних детальок. Студент уточнює: "Де, тут?" - вказує пальцем. "І тут також..." - незворушно коментує викладач. За хвилину ситуація повторюється.


Думка вголос №2.
Мультик "How to Train Your Dragon".
- У тебе з оцим проблема...
- Тато, ти вказуєш на всього мене...


Так, мене спіткала ПЙК (перша йогічна криза) :)
В мене проблеми ВСЮДИ! Просто суцільний згусток халеп і нездатність себе контролювати.
Перманентний стан "махання кулаками після бійки".
Капець, капець, капець...

Краса - страшна сила

Коли  спитала чого це я раптом, це трохи збило з пантелику :) І справді, чого б це :)
Один урок макіяжу зовсім не означає, що буду тепер постійно цим займатись, але якось хочеться вміти при нагоді.
Тож, якихось дві з половиною години ось...

Федько, правда, сказав: "Ти якась не моя мама..." Щоб не травмувати малих втікла на йогу :)

Взагалі якось скучила за жж. Стільки всього хотіла написати тут останнім часом, але все не добиралась. То вінду треба було переставити, то книжка цікава - не відірватись :) Спробую надолужити.

Вони прекрасні :)

Ми пам'ятаємо

Хурма

Мені завжди подобалась хурма. Але я її їла дуже рідко. Можливо тому, що вперше її спробувала в 90-ті роки, коли грошей було дуже мало, тим більше на ласощі. І хурма для мене в підсвідомість записалась як заборонений плід, рідко доступний делікатес і дефіцит.
Добре пам'ятаю рідкісні появи хурми в моєму дитинстві. Не завжди вона була однакова. Часто траплялась нестигла, терпка до того, що язик намертво зчіплявся з піднебінням, що хотілося піти полизати наждак і довго відмивати язик водою, чистити зубною щіткою. Але ніщо не знищувало згадки про перший досвід смакування хурми - солодкої, терпкуватої, з гладенькими кісточками і цікавими слизькими пластинками м'якоті, які огортали ті кісточки, з добре відчутними на язиці волокнами і жорсткою шкіркою.
Хурма для мене - зимовий фрукт, який треба вибирати на засніжених лоточках, теплий і яскравий уламочок сонця серед зими.

Купила собі сьогодні хурминки, переступила через безглузду внутрішню заборону. Ніяк не можу звикнути, що деякі речі для мене вже не розкіш, а досяжне задоволення.
Ось вони, лежать на столі, м'які жовтогарячі приємності :) Пригощаю малих. Скоро зима :)

Зміни

Чому для того, щоб щось змінити в собі, потрібен зовнішній поштовх? Навіть те, що ти завжди про себе знав. І завжди знав, що це треба змінити. Чому завжди знаходяться відмазки і виправдання аби відкласти "до наступного понеділка"? А легесенького зовнішнього поштовху - може цілком вистачити.
Чи то лише моє?

сш №5

У Сьо про школу лишились дуже теплі спогади і він давно хотів щось для школи зробити. А що можна зробити для школи? - подарувати комп'ютерний клас або книги в бібліотеку. На комп'ютерний клас ми ще не заробили :) а от другий варіант - цілком прийнятний.
Спершу пройшлися по книжковим ярмаркам і купили художньої літератури, потім - перетрусили мою домашню бібліотеку і назбирали підручників і довідників з фізики, хімії, математики, англійської мови (в мене батьки також ніколи на книжках не економили).
Назбиралось чималенько:

Хобота

Ця осінь в мене видалась дуже напружена. Купа різнопланових подій, усе відбувається у дуже напруженому графіку. І тут справа не лише у догляді за однорічним дитинчам, з отим чотириразовим харчуванням і двогодинними прогулянками... Федько тричі на тижні ходить на айкідо, а для мене це означає вчасно забрати його з садочка, відвести і рівно через півтори години забрати. З Васильком проходимо техогляд в поліклініці - а це 4-5 лікарів, які приймають "по талонах". Тато зрання біжить в реєстратуру, бере талончик, на коли встигне і ми вписуємо це в наш щільний графік. Два тижні, поки Сьо був в Грузії - то взагалі була казка, бо треба було ще заводити Федька в садочок, поки мале спить і щось вигадувати на вихідні без можливості поїхати кудись далеко. Словом, без Google. Calendar моє життя зараз не можливе :)
А ще ж хочеться мати час на фотографію, на шиття, на читання, на 5хатки... Треба знайти можливість і нарешті завезти дисертацію на рецензування,.. а ще йога, вивільнити вечір для йоги.
Отаке, щось мене понесло :) Вибачайте. Ось вам компенсація за цей потік свідомості - картинка про хобота :)

Поетичний (і трохи прозовий) вечір

Хто: Юлія Шекет ( ),
        Вадим Волков,
        Ольга Пошуруєва ( ),
        Андрій Недобора (гурт "Віранда"),
        Єва Шателей ( )

Де: 5хатки

Коли: 9 жовтня 2010 року
           (субота) о 18:00

Окрім віршів - чаювання, щось до чаю можна захопити з собою.

Вхід безкоштовний, але внесок на розвиток 5хаток - дуже бажаний (у кав'ярні є спеціальна скринька "для пожертв" :)

time4tea

В будинку напроти, просто перед моїми вікнами утеплюють фасад. Я сиджу біля вікна і вже не перший день стежу за процесом.
Вчора сюжет почав розвиватись у неочікуваному напрямку. Дівчина з сусідньої квартири пригощала хлопця чайочком :) Спершу вона вибігла собі на балкон, одразу після душу, в одному рушничку - хто ж знав, що в неї за вікном мужики на мотузочках висять :) Зазнимкувати цього я не встигла, але поки бігала за фотоапаратом, вона вже вдяглася і частувала "гостя". Як бачите, чаювання зацікавило не лише мене, а й бабуню поверхом нижче.
Отака от романтика на 11 поверсі :)

Колір

Я, звісно, люблю чб. Чб має свою магію недоговореності, відмінності від реальності, простоти, лаконічності.
Коли чб - то фотографія, а колір - то так, картинка :) Але іноді колір настільки сильний, що я не можу йому опиратись :)


Офтоп: Що це за хрєнь внизу жж (ljtimes) смужечкою всикакує? Як його прибрати?

Казка про хлопчика, застряглий палець і медичну кмітливість

Ходили вчора в поліклініку. Один швидкий хлопчик прийшов до стоматолога і так нудився в черзі, що пішов досліджувати світ навколо. Дослідив спершу батареї, потім лавки під кабінетами, потім отвори в лавках... на цьому дослідження довелось припинити, бо головний інструмент досліджень, а саме палець, у лавці застряг.
На той час, коли ми прйшли, лавка вже була полита водою, змащена милом і вазеліном, але палець не піддавався...
Лише коли викликали слюсаря дядю Васю справа зрушила з місця. Він дістав дрель і далі все сталося так швидко, що я навіть не встигла відзняти момент щасливого визволення :) За мить визволений хлопчик вже біг по вулиці, подалі від стоматологів, слюсарів і всієї поліклініки з її лавками.

Люблю казки Сашка Лірника

без гмо

Виявляється, такі бувають баклажани, ага. Фотосесія закінчена - піду готувати, з часничком і сиром - спробувати які на смак ;)
UPD: Дякую всім за допомогу і одностайність :) Лишаю одну.

Архіви і новітня історія

Краєм вуха почула новини, щось казали про чергове засекречення чи навіть вивезення і знищення архівів, зокрема щодо Голодомору в Україні.
Так от. То все, звісно, прикро. Особливо історикам, мабуть. Але особисто для мене головне навіть не те, що записано в архівах. Головне - це розповіді моєї бабусі про Голодомор. А надто про те, що самими старанними під час "хлібозаготівлі" були свої, члени комісій набрані зі свого ж села. Вони найкраще знали хто як живе, в кого можна взяти більше, і нікого не шкодували...

Якось так і відклалося тоді, ще в дитинстві, що нам і ворогів не потрібно, самі себе обкрадемо, самі себе нищитимемо, а потім самі ж сховаємо всі свідчення того і відхрестимося наче ніц й не було...
так досі не мала нагоди змінити думку, хоча до останнього хочеться вірити, що помиляюся.

Dreams

Мені сьогодні наснився дивний сон. Я навіть не впевнена, що це дійсно був сон…
1988 чи 1989 рік. Я на якомусь шкільному виступі, сиджу в глядачах і спостерігаю, як на сцені виступаю я, тільки мала. Подивилась – ну цікаво, десь так, як переглядати сімейний альбом чи домашнє відео, якби воно в мене було. Під час концерту розговорились з жіночкою поряд, вона розказувала що не вдалося нічого дізнатись про її батька, заарештованого і засланого кудись… І я ні з того ні з сього почала їй казати, що знаю, що буде далі. Що в 1991 Союз розвалиться, що спершу будуть дуже скрутні часи, а потім стане легше, що навіть розсекретять деякі архіви, що я навіть дізналась про долю свого прадіда… Ну й так далі.
А потім концерт закінчився і до мене підійшла я. Як до знайомої, так наче це я була моєю мамою. Підійшла й питаю, чи сподобалось як я виступала. І от в цей момент я розумію, що маю отой єдиний шанс щось сказати собі, колишній… Задумалась. Те, що цікаво знати маленькій мені, доросла вже не пам’ятає. А те, на що я тепер вже маю відповіді, маленька я не спитала. Сказала їй тільки: «Не метушись марно. Все в тебе врешті буде гаразд. Буде в тебе два сина і чоловік, з яким не занудишся» :)
Прокинулась з цікавим відчуттям, наче це був не сон, а насправді. І подумала, може це тому я й знала завжди, що будуть в мене двоє хлопчиків? Але цікаво те,  що мені не було чого собі сказати. Може це й називається "я не шкодую ні про що  з того, що було в моєму житті"

Форум видавців

Як, кажете, називається оте... коли хочеш і не можеш.
На цьому тижні, з четверга до неділі я б мала бути у Львові... Форум видавців - одна з тих подій яку пропускати, то чинити злочин.
І що я маю натомість... ех...

Тішить тільки те, що комусь (не буду тицяти пальцем) там в далекій Грузії зара кайфово :)

Мамське

Ходити по дитячих поліклініках з формальними медоглядами - це таке особливе збочене задоволення. Кількасотметрові черги за талончиками о 7 ранку, знервовані мамашки в чергах...
Невже колись це може змінитись? Наприклад, зателефонував в реєстратуру, домовився про день і час, прийшов і все... Навряд, навряд.
В нас народ сам любить нагнітати атмосферу. Складати списки, займати чергу до відкриття установи...
Поводити б 40 років по пустелі.

Електричка

Іноді на мобілці натрапляю на знимки, зроблені колись, мимохідь, у напівсвідомості, від того геть забуті. Як записи на серветці, як чийсь телефон без підпису...

Фурка :(

Сьогодні вранці від важкої хвороби померла наша Фуруська...
Ми поховали її під обліпихою. Їй було всього 3 роки. Ми всі її дуже любили, вона була смішна, маленька, норовлива, і взагалі просто чудова кицька, яка гуляла як сама собі знала... Нам буде її бракувати...

Сподіваюсь, у наступному житті її доля буде більш щасливою і їй більше вдасться встигнути.

Фотограф

Ну, ви в курсі, що мій Федько час від часу фотографує на свою мильничку. Вчора в нього знову заповнилась карточка і я скидала фотки. Знайшлись ще весняні - з Ботсаду. Мені нра, то я й вам покажу :)

Ботанічний сад

5хатки. Спільнота

Я оце взялась за підтримання 5хаткової спільноти. Дуже намагатимусь не дуплити і писати новини :)
Тому запрошую всіх долучатися:  
(інформацію можна поширювати)

Сайт 5хаток: http://www.5xatky.kiev.ua

авки

От що мене дійсно тішить - коли зроблені мною знимки люди беруть на аватарки :)

Весілля на 5хатках

В суботу були на чудовому весіллі у Олі і Колі, на 5хатках. Все як треба: з іконами, вінками, вином, казаном плову, столами на весь двір, музиками і танцями на всю вулицю. От тільки бійки не було, для повноти картини :))





Дивитись ще:
5хатки. Весілля. Малі починають танці
5хатки. Весілля. Гречаники
5хатки. Весілля. Ой там на горі...
5хатки. Весілля. Тьо-о-о-о-ох...
5хатки. Весілля. 3 х 3

Гімн України співають грузинською, єврейською, вірменською та ромською мовами

Originally posted by at Гімн України співають грузинською, єврейською, вірменською та ромською мовами

( а тут ще крутіше )

Серпень

Вперше на 5хатках мала нагоду завтичити, хоча, насправді, там саме цим і слід займатись весь час... Читати книжечки, заклавши ноги на піанінко, пити зелений чай, їсти кавуни.

5хатки. Кавуни

Хоча виявився дивний побічний ефект - збільшилась тривалість рефлексій. Розмова з таксистом вибила з колії на півдня, стаття про сходження на Еверест - на добу. Треба поки що менше читати :)

Наше літо йде до завершення - середина серпня.
Наше Літо їде в Грузію - доброї йому дороги.
Словом, "Жизнь - полный ларец очарований" :)

Натюрморт

Наші будні :)

Зважені

Сьогодні загнала Феклуху в комплекси (ну не загнала, звісно :) до йогинь комплекси не пристають) але тим не менше... Вперше в житті ми з нею важимо однаково! Це взагалі мій власний рекорд... років з 16 мабуть.
Рецепт схуднення - місяць на Айя з двома малими дітьми ;) 

Спека. Час тікати на 5хатки. І ось вам світлина звідтіль :)
Усім прохолоди! Не парьтесь! ;)

Загоню-ка я их по спекулятивной цене...

Перетрушуючи весняний гардеробчик натрапила на туфельки, куплені кілька років тому і вдягані всього один раз. Було діло, купила у стані афекту (розмір 38, коричневі, шкіряні з пряжкою). Не носила, не ношу й не буду. Віддам в хороші руки, тобто ноги... гривень за 200. Приїжджайте міряти :)

А за вікном майже весна...

Невіддзеркалені віддзеркалення з алкоголічним ухилом

люблю такі штуки - наче й просто, а виглядає як неможливе

педагогічне

Абсолютно не розумію чому в школах системно не викладають:
- астрономію;
- правила дорожнього руху;
- правила надання першої медичної допомоги;
- правила етикету;
- прийоми рукопашного бою;
- етапи сексуального розвитку - в кожному класі, адаптовано під кожний вік?...



Чому академічні досліди з фізики і хімії проводять не з кожного вивченого закону, а раз на чверть?

Чому немає практичних занять з географії (України)?

Чому уроки фізкультури однакові для дівчат і хлопців, різняться лише нормативи? - чоловікам і жінкам необхідно тренувати зовсім різні групи м'язів.

Чому немає практичних занять з виживання, де можна спробувати:
- видавити скло в автобусі,
- загасити вогонь вогнегасником тощо?

І ще купу корисних речей!
Щось, звісно, є - різні там БЖД, МСП... але то все якісь напівзаходи, ефективність яких залежить від конкретного вчителя.
Дещо з цього - просто дуже цікаві речі, а дещо - необхідне для виживання.

А ще я категорично не задоволена викладанням анатомії. Там треба вчити не лише будову, а й конкретні правила користування власним тілом, а не розраховувати групи крові на три покоління вперед. Треба конкретно вивчати - що відбувається в організмі під впливом алкоголю, як порушується робота нейронів головного мозку після дихання викидами автомобілів, що відбувається з хребтом в умовах сидячого способу життя і таке інше.

Я розумію, що є винятки. І окремі вчителі в окремих школах таки це викладають, але я про систему взагалі. По хорошому, то все можна об'єднати за трьома напрямками:
- про природу,
- про виживання людини в природі,
- про виживання людини в соціумі.

Якщо думати про майбутнє держави, треба думати про наступні покоління, про дітей...

P.S.: Навіяло роздумами про школу - тут одного хлопця вже через 1,5 роки треба кудись спрямувати...

UPD: Згадала ще предмет, якого бракує в школі - історія мистецтв!

Авоська

Не минуло й півроку, як я оновила свою Авоську (http://www.avoska.com.ua)!
Загалом там тільки трохи змінилась структура, а так, все лишилось, що й було.
З новенького - розділ з фотографіями і календарі подій. Ласкаво прошу :)

Ломка

Я сиджу в 4х стінах, ну майже... День розписаний буквально по хвилинах, особливо вихідний день. Він і не вихідний виходить, всі дні - однаково робочі. І часу для себе - оця година-дві, коли вони вже сплять, а я - ще ні...  А що можна зробити в 4х стінах? Називайте це як хочете - "висмоктане з пальця", чи ще якось... але в мене така ломка, що, як каже Федько, "зовсім не можу втриматись"... І чекаю на весну, весна багато що змінить.

Комірка

У Феклуши запрацювала її Комірка. Ходіть туди швидесенько :)
Там можна замовити все що завгодно - кульчики, намистечка, екоторби, розмалювати ноутбук або мобільний телефон, зробити вітраж або розписати стіну в помешканні. Словом, дивіться самі: www.komirka.com.ua

"Ждем весну - не идет..." (с)

Пісенькова криза ;)

А скажіть, друзі, чи є де джерело дитячих пісеньок українською мовою? Бо в нас криза :)
Альтернативою "пустьбегутнеуклюжам" та "белогривымлошадкам" є тільки пісенька Капітошки.
Раніше я якось не звертала уваги, але ось в садочку малий заспівав "Нам не зашкодить чарочка вина!".
Добре, що не Гадюкіних, бо він міг би. Тоді довелось переглянути репертуар, а вибирати особливо немає з чого.
Ось би знайти записи пісень, що співають в садочках на музичних заняттях - було б взагалі чудово.

Хайку в фуфайку

Всі квіти цвітуть,
а одна не цвіте.
Що за погода?

(с) Федій. К

Політика, як найзахопливіший серіал

Мабуть найцікавіша поствиборна стаття: "Паніка недоречна"

Female

Вчора вдень посиденькували з дівками на 5хатках.  Ось трохи фоток.

Дівки на 5хатках

А коли ми розійшлись ввечері, то мужики понаїхали - про Грузію балакали... Ех, я б послухала, якби менших мужиків не треба було купати-спати вкладати... Скоріш би теплішало, щоб ночувати де нагодиться... :)

Новини

Обухівський картонно-паперовий комбінат поновив контракт з ТОВ "ХимДитХарч" щодо виробництва дитячих сосисок "ГМОшечка"...

Коли діти сплять, дорослі сидять на кухні і спілкуються про тонкі матерії :)

Рішення

Так, навіяло дебатами з Порожнім Місцем...

В мене зараз час нелегких рішень. Постійно треба приймати серйозні рішення, переважно не за себе, а за інших. Зазвичай з дуже обмеженою інформацією, коли знайти де правда - дуже складно... Наприклад, робити чи не робити дитині щеплення. Інформація дуже суперечлива.
Але я вже починаю звикати до цього - брати на себе відповідальність.
Тому в мене навіть не стоїть питання - брати на себе чи не брати відповідальність за вибір Президента України. Мені якось навіть ніяково відхрещуватись "неходінням на вибори" і "противсіхуванням". Цей вибір зробити значно простіше, ніж вколоти своїй рідній дитині ін'єкцію чи ні. Нехай навіть він буде хибним, але це буде мій вибір і моя відповідальність. Мені не буде соромно, бо я зробила вибір свідомо, не серцем чи ще якимось лівером. Так само мені жодного разу не було соромно за вибір 5 річної давнини. Іноді було прикро, але не соромно.
Сподіваюсь, що не лише в мене стане волі зробити вибір, яким би він не виявився.

(фото не моє)

Total Recall

Люди добрі!
Вибачте, що до вас звертаюся...
Якщо комусь байдуже, і не хочеться йти на вибори. От просто по-людськи я вас розумію, але й ви мене зрозумійте... в мене двоє маленьких дітей, мені не можна нервуватися... Це що ж, знову йти в сховок - не дивитись новин і вітання Президента з Новим Роком... а перша леді... просто мрія... ніякі постмайданові розчарування не скасують оцього:

Будь ласка, якщо вам все рівно, то зробіть мені ласку...
Що б там не казали, а все ж таки "лучше с Юлей потерять, чем с Януком найти"...
Вибачте ще раз, сподіваюсь вдалося донести думку.
Хай щастить!

Трюфель

Отак подивишся з малим ввечері мультика...
no comment :)

дзюр...

Вчора, в День виборів хотілося зняти щось політично-електоральне, але вийшло тільки ось це:

Менше зло

Знову ми стоїмо перед вибором, а вибору немає. Невже так буде завжди? Невже жодного разу за життя не випаде нагоди обрати дійсно ту людину, яка буде гідною?
Риторичне питання.
Вибору немає, але тим не менше будемо вибирати.
В неділю піду і проголосую за Гриценка. Не тому що він білий і пухнастий, але з усих кандидатів він видається мені найбільш адекватним. Просто освічена людина, яка може висловити власну думку. Але я не надто захоплююсь, аби не усвідомлювати, що ті, хто грає у Велику Політику так чи інакше грають за її правилами. Тим не менше, цей вибір мені зробити буде не соромно.
Цей вибір я ще в змозі зробити, а от якщо події розгортатимуться за найбільш ймовірним сценарієм – другий тур з Януковичем і Тимошенко. Отут починаються серйозні вагання.
Я зараз не в тій фазі, щоб не ходити на вибори або голосувати проти всіх. Якщо є хоч найменша ймовірність, що мій голос якось врахують і він не буде нівельований обсягами фальсифікацій, я маю його віддати свідомо. От тільки кому…
Ніяк не можу застосувати тут правило «меншого зла». Не знаю яке зло менше.
Одне зло – трохи тупувате, нахабне, обмежене, не витримує ніякого фейс-контролю (тобто, неможливо повестись навіть на «красивые глазки»). Друга зло – дуже дієве (але кінцева мета зусиль дуже сумнівна), харизматичне, безпринципне і норовливе. Від другого зла очевидно буде більше наслідків – тільки негативних чи траплятимуться й позитивні наразі невідомо. Перше ж зло викликатиме відразу кожною своєю появою на людях, і боюся, що не лише у мене, а й у очільників інших країн. Гірше «обличчя країни» важко собі уявити… Окрім того за спиною у невиразного першого зла вочевидь юрбиться ціла зграя активних і дієвих, які будуть впотай нищити мою країну. А друге зло, робитиме все те саме, але у відкриту, намагаючись змалювати то як благо…
Ну немає серед них меншого зла! Просто два різні зла, на смак, на вибір…
Бідна-бідна Україна… Доводиться тільки сподіватись, що їй стане запасу міцності то все подужати. Зрештою, ми таки дуже непередбачувані, в нас такі приховані резерви, що якби їх вдало вивільнити – ми б ого-го! Але поки не притисне ніхто й не сіпнеться… Так і живемо.
Вибачайте, що й я про це. Але якось сьогодні багато думалося про це, треба було кудись вихлюпнути :)

«О-о-у-о-у-о, это странное место собез…»

Уся зіщулившись всередині, як завжди буває коли треба отримати від держави щось «бєзвозмєздно», я пішла оформлювати допомогу на дитину.

Під час реєстрації дитинча в РАЦС видали витяг з реєстру. Це раз.
Свідоцтво про народження дитини і його копія. Це два.
Потім я пішла в банк і оформила окремий рахунок, на який повинні нараховувати гроші (на другу дитину 25 000 гривень, одноразово 4 840 гривень і решта суми протягом наступних 24 місяців по 840 гривень щомісяця). Взяла виписку з реквізитами банку і рахунку. Це три.
Заява про нарахування грошей пишеться на місці. Це чотири.
Далі саме цікаве.
Для отримання коштів на другу дитину, треба підтвердити, що вона дійсно друга (того, що це зазначено у витягу з реєстру РАЦС недостатньо). Необхідна довідка з ЖЕКу про склад сім’ї. Для цього діти повинні бути прописані, тобто зареєстровані. В мене ситуація найпростіша – ми всі зареєстровані за однією адресою, де й мешкаємо.
Але, спершу все ж треба прописати (зареєструвати) другу дитину. Для цього пропонують взяти бланк (за 2 грн.)

і написати заяву ось такого змісту:

Начальнику ЖЕК-… (прізвище, ініціали)
(прізвище, ім’я, по-батькові матері дитини),
що мешкає за адресою
(адреса)
Заява
Прошу Вас зареєструвати мою дитину (прізвище, ім’я, по-батькові матері дитини) за згаданою вище адресою на постійне місце проживання.
(дата, підпис)
Я, (прізвище, ім’я, по-батькові батька дитини), не заперечую проти реєстрації моєї дитини за згаданою вище адресою.
(дата, підпис)

Для кооперативних будинків, заяву повинен завізувати голова кооперативу і прикласти печатку.
Потім паспортистка заповнює бланк, бере заяву, паспорт матері і свідоцтво про народження дитини і через кілька днів дитину реєструють.
Тепер можна оформлювати довідку про склад сім’ї. Для чого необхідно взяти інший бланк (за 50 коп.)

паспорти усіх дорослих і свідоцтва про народження усіх дітей, що зареєстровані за адресою. У начальника ЖЕКу прикласти печатку. Це п’ять.

Оці п’ять пунктів перераховані в соцзабезі як необхідні документи для отримання допомоги на дитину. Але окрім того необхідно ще мати копію паспорта і ідентифікаційного коду. А також копію наказу з місця роботи про надання відпустки з догляду за дитиною до трьох років. Це буде шість, сім і вісім. Начебто все.

P.S.: взагалі доволі швидко, я думала буде гірше. Якби ще інформували про все вчасно, які саме документи, які копії, щоб по декілька разів не ходити – було б взагалі чудово. Тому й пишу тут, раптом кому знадобиться :)

йожик

скучила за Феклушею. вона десь там в Криму йожиться (семінар з йоги) і не дзвонить з неділі. і ще до наступної неділі не подзвонить... ех.

"Картинки в моей голове" (с)

Ось яка картинка в мене вийшла. Подобається. Чергове підтвердження неймовірної фотографічності 5хаток. А також вияв фотогенічності моделі ;)
Думаю якось, при нагоді, треба буде спробувати влаштувати невеличку фотосесію, що скажеш  ?

Два слова про святкові забавки

Сніголіпка проходила під лозунгом "Подаруй Троєщині радість" - народ радів, знимкував на мобілки, водив хороводи. Взагалі на диво ніхто нічого не зламав. Праска простояла до вечора і завалилась сама. Все ж таки відлига. Котик навіть дожив до ранку. Мобілки, схоже, змінили психологію людей. Коли проходять повз снігову бабу, завжди хочеться щось зробити. Раніше можна було тільки зламати, а тепер можна сфоткати і йти собі далі :)
(щоправда, іґлу, зліплене наступного дня, таки розваляли. То, мабуть, для балансу :) )

Так, до слова, Фьокло терпіти не може котиків ;) От нашу котусяку любить, а робити їх будь з чого - вже ні:


В продовження славної серії побутових приладів:


Більше картинок тут:

Снігові скульптури

зима она, конечно, да :)

 

Ну нехай

Ведусь на флешмоб

Якщо не ліньки, то приєднуйтесь  ,  ,  

2010

Не відкладаючи у далекий кут напишу трохи про наш Новий Рік.
Проводжали 2009 ми вдома, як годиться, з ялинкою, гостями, подарунками, Дідом Морозом і навіть шампанським. Посвяткували і в дитячий час тихенько розійшлися. Фьокла, Че і Наше Літо подалися на 5хатки. Федько досидів таки до 0:00 ледве не заснув сидячи :) завалився спати. Та й ми невдовзі також. Виспались, а на ранок зібрались і, прихопивши 2 стільці, також рушили на 5хатки. Там було весело. Поки ті, хто лишився з ночі, додивлялись "Across the Univerce", Кривошеї будували іґлу:

Приблудився якийсь котик. Можна сказати - знайшов дах над головою:

А піанінко пересунули дуже вдало - тепер воно працює на два фронти - то ф-но, а то опа! і барна стійка:


І тут раптом ні з того, ні з сього, як і всі імпровізації, почалося ось це:

Василько весь цей час спав у мене в слінгу (як колись наснилося, так і є - в одній руці дитинча, в другій - фотоапарат :) Його не розбудило навіть оце:


Плавний перехід - і стихійна фотосесія.
Пізній вечір. Напівпорожній бар. Самотній ковбой.

Життя самотнього ковбоя починає налагоджуватись

Невдовзі стає вже зовсім добре:


В цей час за стіною народжуються театральні задуми. Представляємо вашій увазі "Гамлет" Філатова:


Розгулялися - почалися якісь східні єдиноборства з елементами танґо:

Федько також розгулявся дай боже, тому ми почали збиратись додому :)


Непогано починається цей рік :)
Більше світлин тут.