Вони прекрасні :)

Ми пам'ятаємо

Хурма

Мені завжди подобалась хурма. Але я її їла дуже рідко. Можливо тому, що вперше її спробувала в 90-ті роки, коли грошей було дуже мало, тим більше на ласощі. І хурма для мене в підсвідомість записалась як заборонений плід, рідко доступний делікатес і дефіцит.
Добре пам'ятаю рідкісні появи хурми в моєму дитинстві. Не завжди вона була однакова. Часто траплялась нестигла, терпка до того, що язик намертво зчіплявся з піднебінням, що хотілося піти полизати наждак і довго відмивати язик водою, чистити зубною щіткою. Але ніщо не знищувало згадки про перший досвід смакування хурми - солодкої, терпкуватої, з гладенькими кісточками і цікавими слизькими пластинками м'якоті, які огортали ті кісточки, з добре відчутними на язиці волокнами і жорсткою шкіркою.
Хурма для мене - зимовий фрукт, який треба вибирати на засніжених лоточках, теплий і яскравий уламочок сонця серед зими.

Купила собі сьогодні хурминки, переступила через безглузду внутрішню заборону. Ніяк не можу звикнути, що деякі речі для мене вже не розкіш, а досяжне задоволення.
Ось вони, лежать на столі, м'які жовтогарячі приємності :) Пригощаю малих. Скоро зима :)