(щось особисте)
Вже роки зо три-чотири, коли дивлюсь на місяць у повні, завжди відшукую на ньому місцинку без плям, внизу праворуч…
Дивлюсь на місяць і згадую свої минулі вчинки… помилки… щось наговорила зайвого, про щось змовчала… Чи було б ліпше, якби інакше? Адже доля вона є, її не обдуриш. Крок ліворуч, крок праворуч, а вона усе тягне за мотузочок…
Вибачте мені, перед ким я завинила… Ніби ненавмисно втерлася в життя, зрушила щось і зникла… і сама потім карталася… оберігала від самої себе, щоб не завразити ще дужче. Вибачайте! Єдине виправдання, яке лишилось - я завжди вірила у власні слова і ніколи не лукавила із почуттями. Усе що було - було насправді! може й недовго…
Мене в житті пощастило, існує чимало людей, дружбою з якими я пишаюся і щоразу насолоджуюсь спілкуванням… Але сьогодні не про них… А про тих, кого мені дійсно бракує, з ким стежечки розбіглись у різні боки і не перетинаються… Давно-давно, коли світ навколо мене був зовсім інакший, доля перетнула наші життя і відтоді якась частинка моєї душі мандрує за ними…
Я усвідомлюю, що не можна знову втручатись в їхнє життя, ворошути минуле… але так хочеться якось випадково, в метро, на вокзалі, десь… зустріти, тілько щоб наодинці, щоб можна було самій бути такою як колись, давно-давно… просто зрадіти зустрічі, розпитати як справи, побалакати про щось цікаве, загалом, впевнитись, що усе гаразд… і розійтися, нехай знову на скількись років.
Я, мабуть, забагато хочу…
Ось чому тут не зарадять ніякі аськи, е-мейли чи мобільні номери…
дійсно так.
ВідповістиВидалитиВасько, это ты то, полусвятая, извиняешься? Хохо :)
ВідповістиВидалитиА про людей - иногда даже на тех, кто есть и близко - не хватает сил и желаний. Не возникает такой мысли, выкроить минутку и съездить к Димычу, например, в гости. Хочется в родимое гнездо к Аське и отоспаться, отдохнуть.
А ты говоришь про искать потеряных.
Завидую тебе.
От у мене й виникла ще одна гіпотеза щодо походження Місяця.
ВідповістиВидалитиКоротше кажучи, Місяць виник не у результаті там, наприклад, зіштовхування планетозималей, ні, його повісили туди люди, щоб дивитися на нього і згадувати минуле, або ж це зробили закохані, щоб дзирити на нього й цьоматися. от люди!)))
або може то вовки його туда запхнули, бо ж треба на щось вити
ВідповістиВидалитице люди її туди запхнули, бо ж треба на щось вити
ВідповістиВидалити