Коли дитина спить

Знову, вітражні фарби, скло, пляшки... Розпочала до Карпат, вчора закінчила. Не усе вийшло як хотілося... зрештою, я ще тільки вчуся :)

Майстерня

Фрески

Яковлев Максим. Фрески

Идиот

Сидит в электричке человек лет четырех, смотрит в окно и чего-то там напевает. Еще он болтает ногами, досаждая этим мамочке, чем-то сильно расстроенной, сидящей напротив.
- Ты прекратишь или нет?
Он прекращает ненадолго, но он же поет, но поезд же идет, как же можно не болтать!
- Смотри, опять испачкал, идиот!
"Идиот" улыбается виновато, потом заискивающе, но на мамочку это не действует. Через некоторое время опять:
- Дрянь бестолковая!
..?!! Но она же его мама, и он поджимает губы и смотрит на меня. А чем я могу помочь ему, я лишь сочувствую ему глазами и вдруг встречаю взгляд мудрейшего человека... Он опускает голову, слушая оскорбления, и вздыхает легко и мирно.
Насколько же они умнее нас!

(читайте все)

Фільми про війну

В суботу подивилась "Живой", в неділю "На безымянной высоте", минулого року "9 рота", "Война" та 10 серійний "Курсанты". Чомусь в усіх фільмах - Чадови. Але річ не в тім.
Люблю фільми про війну. Будь-яку, чеченську, веливу вітчизняну.... За якусь справжність почуттів і оте залишкове відчуття... не знаю як його назвати... таке, ніби вмився дощем...
А сучасні фільми про війну, на відміну від радянських, мені подобаються більшою реалістичністю (не спецефктами, а тим, що солдатам там по 20 років, а не по 40, і що поряд із героїзмом існує страх, і те, що люблять вони там не лише Родіну, а й санітарку Танєчку...)
Та й радянські фільми про війну люблю, "Офицеры", наприклад. В той же рядок можна записати "Неуловимых мстителей" - хоча то в різному віці треба дивитись...
Люблю дивитись про подвиги і ризик власним життям заради єдиної мети, заради перемоги...
Дивлюся фільми про війну і невпевнено шукаю в собі хоч дещицю такої відваги...

жж

Узнай насколько мир ЖЖ тесен!
meglios

Лінивці

Дуже вже вони мені подобаються

(дякую 104_km за лінку)

Одне з двох: або я дуже дурна, або вже трохи мудра...
(не можу визначитись)

Таргани в голові

Чи буває так, що ви один і той самий пост виправляєте-перевиправляєте по 317 разів? При чому усе якість дрібнички - там з абзацу, сям - тире замість коми, "і" змінюєте на "та"...
Чи це лише мої бздури?

Повернення

Об одинадцятій ранку вже була вдома. Повернулися зі Славського.
Лижі. Фотки - пізніше.
До шостої вечора вдалося розгрести френдстрічку за п'ять днів. У fekla_fekla так швидко не вийде - їй повертатись ще за три дні.
У Києві на мене чекало чимало приємностей, проте повертатися на хотілось. Не набулася. Хочу знову.

Update. Трохи фоток

Славсько

Мова і комплекси

Так, подумалося...

Українці мають комплекс щодо мови, це ясно. Ясно звідки ноги ростуть і усе можна пояснити. Але від пояснень комплекс не зникає. Я спершу теж дуже емоційно сприймала будь-які обговорення "другої російської", але... останнім часом комплекс мови в мені трохи згас.
 Зараз поясню...
Вже не вперше зустрічаю думку, що такі серіали як, скажімо, "Альф", "Леся+Рома" українською мовою - на голову вище своїх російськомовних та англомовних аналогів... не одна я так думаю.
З україномовною музикою і книгами якось полегше стало, в порівнянні з 90-тими роками, не ідеально, але тенденція позитивна.
Я вільно пишу/розмовляю українською (раніше такого не було), дедалі частіше перехожу на українську навіть з друзями дитинства - з якими все життя спілкувались тілько російською...
Просто, як не мене, українська мова має дуже високий потенціал. Тут теж кілька моментів. Її певна недорозвиненість має не лише вади, але й переваги - набагато легше приживаються нові слова, з сучасного світу (багато прикладів тут ua_mova - від іПода до веб-застосунку). А українська лайка! - геть не матюкаючись можна так обкласти... :) І далі... Спілкуючись з дитиною знайшла також багато пестувальних слів, та різних суфіксів, які звичайні слова роблять цікавими... - надзвичайно багата мова.

Звичайно, я розумію, що проблем багато, але комплекс мови в мені зник.
(Так як, наприклад, спілкуючись інвалідом спершу відчуваєш якесь почуття провини, що, наприклад - ти бачиш, а він - ні, а далі розімуєш, що він нічим за тебе не гірший, а може й навіть кращий у дечому).
Я просто знаю, що у мені українізація - незворотна. Навіть якщо російську зроблять єдиною державною, українська, принаймні для мене, вже ніколи не загине.

Мені подобається як пахне моя дитинка :)

no comments

Новий альбом Сплина... "Маяк"...

Update: только что выяснилось, что слова - Маяковского... офигела... сегодня Маяковский - мой любимый поэт :)

Печерний живопис

Прикрашаю свою печеру. Вчора пофарбувала стіни. Сьогодні міцним чаєм малюю на них наскальні малюнки.


_____
на біса той рожевий колір ЖЖ?

Борода

У тата борода, у діда борода, у хрещеного - теж борода. Майже у кожного мужика, що буває в нас вдома, є борода.
Для мого малого борода, вірогідно, є вже однозначною вторинною статевою ознакою... Коли є борода - то мужик, а як нема - то дівка :) Намагаюсь пояснити йому справжній стан речей, але наявна реальність не дає гідних прикладів :)

Маленька

Якась я сьогодні маленька... хекаю на скло, малюю мальцем кумедні пики і сонечка... можу довго сміятись, можу ні з того, ні з сього заплакати...

Про ЖЖ і френдів

Де-не-де часом трапляються пости про те, що хтось когось відфрендив і не пояснив причини...

Так от.
Особисто для мене викреслення

vaska_avoska

 з чиєїсь френдстрічки свідчитиме лише про те, що читати стало не цікаво, а отже - це привід для переосмислення себе і свого місця у світі.

Особисто я відфренджую людей у двох випадках:
1. Читати не цікаво (при тому, що ми можемо бути знайомі особисто і чудово спілкуватися)
2. Або коли пишуть забагато - я не маю досить часу щоб перечитувати 3-4 сторінки френдстрічки на день, навіть самих найяскравіших постів

Ось і все.
Це так, щоб не було образ :)

Килими і сніги

А ще дуже не люблю сліди від паласів на снігу.
Тільки-но насипле сніжку, усе таке біленьке, чисте й незаймане.
І одразу сунуть "хазяї" трусити килимки, вибивати паласи... і одразу сніг - у брудних рудих заплатках.

Ніколи не трусила паласів на снігу, в мене їх взагалі немає...
а якби й були - теж мені "чістота - залог здаров'я"...

а от сьогодні, нарешті досипало снігу - і поховало ті прямокутні плями...

Волосся, коси, хайр...

Для мене дуже важливим є волосся.
Воно багато що може сказати про людину.
Надто вже люблю людей з довгим, чистим волоссям.
Бажано ще й щоб волосся було темне. Просто мені так подобається.

Річ не тільки в тім, що насправді красиве волосся може бути тільки в здорової людини.
Та й вже минув той час, коли за довгими косами у хлопця можна було з вірогідністю 80-85% упізнати однодумця...

Є дві ознаки волосся, які мене досі дратують:
- темні корені відросшого фарбованого волосся і, що трапляється частіше,
- масне, скуйовджане, тиждень не мите... ну, ви розумієте, про що я...
Волося - найкраща прикраса яку вигадала природа, навіщо ж з нею так...

А щодо довжини. Точно знаю, що якщо хлопцю подобаються довгі коси у дівчат, то його дівчина, яке б слабеньке волосся не мала від природи, усіляко намагатиметься його відпустити. А хлопці... ні, тут можливе тільки ідейне підґрунтя... От нещодавно стригла чоловіка, коротко. Ледь не плакала, бо йому дуже личить коли волосся до плечей, але... То ж його голова - йому вирішувати її долю... і ніякі вмовляння тут не діють - звідки така несправедливість?

От і доводиться задивлятись на хлопців у громадському транспорті :) на довгі, чисті аж пухнасті темні коси...

:)

P.S.: 104_km не ображайся - просто довго хотіла сформулювати думку до кінця :)

Пам'ять

Дивна штука пам'ять. Чомусь ті обставини, які раніше зливались у суцільну чорну смугу, тепер здаються ледь не кращим періодом у житті... А навпаки не буває. Чи не так?

Неділя

Неділя. Я вийшла з хати за чверть сьома, було ще темно, йшов сніг. Довкола - жодного сліду.
О пів на восьму я вже була в університетському парку. Потім повз Золоті Ворота, на Андріївський, на Замкову, під фунікулером, на Володимирську гірку, Майдан, по Грушевського і Маріїнський парк на Арсенальну, далі - парком Слави до Лаври, зрештою - вздовж набережної до Подолу... і додому. Шість годин блукань містом...
...
...тут залишу ще кілька трикрапок - для роздумів...

...таких прогулянок в мене давно не було... та що там, ніколи не було...
і щоб так, по справжньому, без бажання видаватись кращою, аніж є насправді...

Звичка

Мені в житті часто доводилось братися за вирішення задач, до яких я спершу навіть не знала як підступитися. Не тому, що хотілося цього, просто завжди обставини складались так, що "якщо не я - то хто?".
Моє життя, мабуть, можна назвати легким: в мене відносно нормальна родина, я добре вчилася в школі, не втрапила в лиху компанію, мене оминали невиправні біди...
Але потенціал опору виявився доволі високим, тому особистість потребувала реалізації можливостей. І не для того, щоб комусь щось довести. Просто треба кудись скеровувати власну енергію, щоб вона не руйнувала зсередини...
Отак і вийшло, що все життя випробовую себе на міцність, намагаюсь визначити межі власних можливостей. І це вже стало звичкою.

Місяць на небі, зіроньки...

До чого місяць сьогодні сильний - так і намагається заскочити в кімнату!

Сніг