Щойно дочитала "Любовь живет три года"...
Більш суперечливої книжки мені за останній рік у руки не втрапляло... час від часу хотілося її пошматувати і викинути, час від часу - рознести на цитати і розклеїти по стінах... при чому ці протилежні настрої змінювались із періодичністю в півсторінки...
Добре, що вона така коротенька :)
Але за десяток думок я Бегбедеру вдячна, наприклад про те, що найбільш сильно, відчайдушно закохуються найгірші циніки... як завжди, приємно знаходити підтвердження...
зовсім не шкодую, що її прочитала... хоча слід було пошматувати...
читав колись, але нічого звідтіля не пам'ятаю (беґбедер взагалі дивний тип). втім, фраза про характер закоханості циніків мені імпонує, може навіть я - приклад тому. і я цим не пишаюся...
ВідповістиВидалитипс: приємно познайомитися
:) навзаєм
ВідповістиВидалити"і я цим не пишаюся" - тим, що цинік, чи тим, що закохуєшся?
тим, що я, будучи циніком, відчайдушно закохуюся. нічого хорошого з того не виходить
ВідповістиВидалитияк на мене, то від кохання завжди неспокій і світ перевертається...
ВідповістиВидалитиа "щось хороше" може вийти тілько якщо домішується повага, а ще краще, дружба.
(до того ж, циніками не народжуються, а стають ними, і на це, як правило є свої причини...)
можливо, я занадто рано став циніком. а ти?
ВідповістиВидалитиа я, здається, не стала...
ВідповістиВидалитиза це тобі "+".
ВідповістиВидалитице моєму життю "+" - якось вбереглася :) бо моєї заслуги в цьому немає... просто так сталося :)
ВідповістиВидалити