это только так кажется. на самом деле еще хочется, как минимум одного - чтобы то, что есть, не исчезало. ну а потом - каждый день приносит новые желания + к тому, что есть. даже если то, что есть уже, в сумме дает ощущение полного счастья
А можна мені, ще якщо і не здійснення всіх мрій, то, принаймні, улюблену роботу і гарну до неї зарплату??? Ну, ще можна було б квартирку більшу. А так... Все решта я б і сама якось... Тоді було б щастя повним.
Тут діє принцип: "Не в грошах щастя... А в їх кількості". Згідно піраміди людських потреб, якщо не забезпечиш фізіологію і біологію, то психологія, соціологія і все, що зверху відпочиває. :).
Тут можна довго і нудно сперечатися. Про надмірні потреби, про те, що древні люди жили значно простіше і були щасливі. Я не говорю: багатство. Якщо ви помітили, то в переліку інтересів першою, все-таки, була цікава робота. Я не шукаю, де б мені було краше, я просто навела той мінімум, якого мені бракує до комфорту. (Тут можна навіть порівняти з ложкою. Можна було б і ложок не купувати, адже хліб можна їсти руками, але ж як приємно користуватися ножем, виделкою, ложкою, бокалами, стаканами. І не справа в їх ціні. Приємно відчувати себе людиною). Може, склалося враження, що я женуся за грошими. Це не так. Цього місяця нам з дітьми (на трьох, чоловікову зарплатню поки що лишаємо), заплатити 240 грн. декретних. А мені доводиться думати про те, чим нас всіх годувати. От і настрій... :(
це ясно. справа більше не в тому - що ти маєш, а що - ні, а як до цього ставишся. хтось може вільно піти й придбати десяток книжок у крамниці, інший - півроку відкладатиме потрохи зі стипендії - і те й інше - нормально. як на мене, ненормально оте - "ні, малий, ми тобі самокат не купимо, бо нам на стєнку треба відкладати". Декретні усюди однакові. Єдине що, дуже співчуваю матерям-одиначкам, особливо в яких і з власними батьками проблеми... Просто не уявляю - як? Гуртом - то усе можна здолати, а насамоті...
ми й долаємо. А самокат - то святе. Нафіга, перепрошую, мені стінка. Книжки, іграшки, поїздки, знову книжки, знову іграшки, о, інколи, треба лашку якусь купити. :)
та ні... це вам так лише здається. по-перше, життєву позицію двома реченнями не завжди можна передати. по-друге, життєві позиції, як правило, весь час змінюються. а по-третє, беспосередньо мене ваша життєва позиція щодо того, що потрібно для щастя - не стосується напряму, то ми можемо спікуватись на безліч інших тем, навіть не згадуючи про неї...
нема що додати. матеріально, в мене ситуація ліпша: щільність народонаселення в квартирі трохи менша - всьго 6 чол./70 кв м., і дитина поки одна, і чоловік дещо заробляє. час від часу можу дозволити собі подорожі - в палатках, наприклад, у Крим, більшого комфорту не прагну. з насущними потребами проблем не виникає... я ж кажу, що в мене все є. хоча, коли я це писала, мала на увазі зовсім не матеріальний бік життя...
Если так думать, то зачем двигаться вперед, можно уже лечь, сложить лапки и не шевелиться. А это не правильно
ВідповістиВидалитищастя - це коли все э...
ВідповістиВидалитизабагато мабуть і не буває...
хоча...
"глупое животное! золота не может быть слишком много..." (с) Золотая антилопа...
это только так кажется.
ВідповістиВидалитина самом деле еще хочется, как минимум одного - чтобы то, что есть, не исчезало.
ну а потом - каждый день приносит новые желания + к тому, что есть. даже если то, что есть уже, в сумме дает ощущение полного счастья
Та ні... Можна просто жити...
ВідповістиВидалити(І в тому що я маю, не так усе позитивно і чудово, просто якось гармонійно збалансовано...)
навпаки, хочеться щоб зникало, з'являлось і видозмінювалось :) і я це також маю :)
ВідповістиВидалитищастя - це не коли є все, а коли є необхідне і нічого зайвого
ВідповістиВидалитиА можна мені, ще якщо і не здійснення всіх мрій, то, принаймні, улюблену роботу і гарну до неї зарплату??? Ну, ще можна було б квартирку більшу. А так... Все решта я б і сама якось... Тоді було б щастя повним.
ВідповістиВидалитищось мені здається, що квартирка і зарплатка до щастя напряму не відносяться, якимось краєм - так, але взагалі-то - ні...
ВідповістиВидалитиТут діє принцип: "Не в грошах щастя... А в їх кількості". Згідно піраміди людських потреб, якщо не забезпечиш фізіологію і біологію, то психологія, соціологія і все, що зверху відпочиває. :).
ВідповістиВидалитиЛюдські потреби щоразу необгрунтовано зростають. Спершу - на хліб, далі - на масло, ще згодом - на ікру... Трохи абстрагуватися і зупинитись на хлібі.
ВідповістиВидалитияк на мене улюблену роботу собі завжди можна знайти. принаймні полюбити те, чим займаєшся - то це вже точно.
ВідповістиВидалитиТут можна довго і нудно сперечатися. Про надмірні потреби, про те, що древні люди жили значно простіше і були щасливі. Я не говорю: багатство. Якщо ви помітили, то в переліку інтересів першою, все-таки, була цікава робота. Я не шукаю, де б мені було краше, я просто навела той мінімум, якого мені бракує до комфорту. (Тут можна навіть порівняти з ложкою. Можна було б і ложок не купувати, адже хліб можна їсти руками, але ж як приємно користуватися ножем, виделкою, ложкою, бокалами, стаканами. І не справа в їх ціні. Приємно відчувати себе людиною). Може, склалося враження, що я женуся за грошими. Це не так. Цього місяця нам з дітьми (на трьох, чоловікову зарплатню поки що лишаємо), заплатити 240 грн. декретних. А мені доводиться думати про те, чим нас всіх годувати. От і настрій... :(
ВідповістиВидалитице ясно. справа більше не в тому - що ти маєш, а що - ні, а як до цього ставишся. хтось може вільно піти й придбати десяток книжок у крамниці, інший - півроку відкладатиме потрохи зі стипендії - і те й інше - нормально. як на мене, ненормально оте - "ні, малий, ми тобі самокат не купимо, бо нам на стєнку треба відкладати".
ВідповістиВидалитиДекретні усюди однакові. Єдине що, дуже співчуваю матерям-одиначкам, особливо в яких і з власними батьками проблеми... Просто не уявляю - як? Гуртом - то усе можна здолати, а насамоті...
я теж так думаю, то й роблю все, аби забезпечити собі відповідне робоче місце!
ВідповістиВидалитими й долаємо. А самокат - то святе. Нафіга, перепрошую, мені стінка. Книжки, іграшки, поїздки, знову книжки, знову іграшки, о, інколи, треба лашку якусь купити. :)
ВідповістиВидалитице мені здалося, чи вам видається страшно неприйнятною моя життєва позиція і тепер ви до мене якось не дуже дружньо налаштовані?
ВідповістиВидалитита ні... це вам так лише здається. по-перше, життєву позицію двома реченнями не завжди можна передати. по-друге, життєві позиції, як правило, весь час змінюються. а по-третє, беспосередньо мене ваша життєва позиція щодо того, що потрібно для щастя - не стосується напряму, то ми можемо спікуватись на безліч інших тем, навіть не згадуючи про неї...
ВідповістиВидалити:))))))). Це дуже добре. Тим більше, що позиція міщанства для мене самої неприйнятна :). А тем дійсно є безліч :)
ВідповістиВидалитиhttp://yusmal.livejournal.com/30756.html - ми вже сперечались троха на ту тему, почитайте, може, матиметиме що додати:)
ВідповістиВидалитинема що додати. матеріально, в мене ситуація ліпша: щільність народонаселення в квартирі трохи менша - всьго 6 чол./70 кв м., і дитина поки одна, і чоловік дещо заробляє. час від часу можу дозволити собі подорожі - в палатках, наприклад, у Крим, більшого комфорту не прагну. з насущними потребами проблем не виникає...
ВідповістиВидалития ж кажу, що в мене все є.
хоча, коли я це писала, мала на увазі зовсім не матеріальний бік життя...