Фрактали

Весь світ тримається на фракталах. Цей термін гуляє навколо мене кілька років, але досі я не усвідомлювала його значущості.

Усі люди на Землі знайомі через сім потисків руки.

Нормативний документ, регламент містить посилання на інші документи, в яких також згадуються якісь регламенти, правила. І все це дерево пов’язаних документів збудовує єдину систему. Цілісну і продуману (це, звісно, в ідеальному випадку).

І книги. Сьогодні в метро дуже ясно собі уявила… що існує якась збірка необхідно інформації про світ, про його закони, правила. Всю історію свого існування, люди, у міру своїх можливостей, намагаються дізнатись про ці закони, а згодом і записати їх. І потім знайдуться інші люди, які читатимуть ці книги. Писатимуть свої. І книг стає дедалі більше. Усих їх вже не перечитаєш. Як тоді знати, що ота первинна інформація не зникає?
Я, наприклад, не читала робіт Лейбніца, але Борхес читав. То я прочитаю Борхеса. Якщо в першоджерелі була важлива інформація, вона так чи інакше, через якісь образи і настрої перейде далі. Так само й Лейбніц, напевно, читав книги, недосяжні Борхесу, а тим більше мені. Але все, що в книгах є, не зникає. Книги були кимось прочитані, пропущені крізь свідомість і світосприйняття і будуть передані далі.