А нумо, любі мої френди, допоможіть з усвідомленням одного моменту життя. Чому ви радієте? Що вам зараз приносить радість, таку справжню щиру радість? А, скажімо років в 7-10 що було, чи раніше - в дитинстві? І в 14-15?
а вот не помню. хотя думаю тоже ничего "высокого". раньше мне больше нравилось получать подарки, а сейчас дарить. И еще я всегда радовался достигая поставленной цели. это всегда приятно.
Друзья, ощущение близкого человека рядом. Из последних всплесков - уехал Витька в командировку, и собирался быть не раньше пятницы. Захожу я в четверг вечером домой, а он из-за двери - скок! Глаза разбойные, рожа как есть пиратская. Я минут десять просто смеялась. От радости. И в 10. И в 14. Я всегда любила и ценила друзей рядом. Собственно, в 14 у меня был один из пиков счастливого существования.
Сніг!!! Білий чистий свіжий сніг і сьогодні, і в чотирнадцять, і в 10, і в п'ять... Жовте осіннє листя, що шурхотить під ногами... Собака, що зустрічає на порозі і кидається лизати в обличчя... А найбільше - щирі посмішки оточуючих, які я у 10 років бачила набагато частіше ніж зараз…
У меня сейчас вызывает потрясающее чувство восторга и удовлетворенности тот факт, что "я могу". Разные бывают варианты, насчет "могу" - я могу помочь своим близким, это безумно приятно говорить: "Да не переживай ты так, я тебе помогу, это вообще не проблема". Могу снимать программу (в качестве режиссера), монтировать ее и выдавать в эфир. Могу заниматься танцами, о чем мечтала много лет, могу ездить на лошади, о чем всегда мечтала или например очень банальльное женское - могу гулять по магазинам и покупать вещи которые мне понравились, при этом не очень обращая внимание на цену, ведь для себя любимой не жалко. А еще наконец то могу дарить подарки которые хочется дарить. И вообще какой то у меня сейчас приятный период в жизни. А раньше я очень мечтала, что бы у меня настал такой момент в жизни
відчуваю афігєнно щиру радість, коли з гуртом лабаю шось прикольне (тоді рве просто на запчастини); коли десь на концерті хтось лабає - теж ковбасить, аж плющить іноді; коли слухаю якийсь кльовий гурт (особливо коли шось глючне); коли знаходжуся з людьми, з якими не треба думати про наступне слово, про позу, яку вибереш; коли видається день, шоб можна було поспати аж до 11ї години ранку))) ; коли абсолютно випадково зустрічаю зачотного чувака або чувіху... ну і багато всього, я взагалі кожної хвилини радію від того, що живу :))))) а раніше... раніше кайфував від дощу, особливо - від сильної грози, коли вода як з відра)) як втикати через скло, так і киснути під ним, особливо - коли мокрий як хлющ вляпаєшся в калюжу з ніг до голови, по тобі все стікає, з волосся можна вижати декілька відер бруднющої води - ото кайф... ех, зара мені так не мона - синусит(((( але пофіг) частенько про нього забуваю і мокну знову, як і в дитинстві)
Я радіти снігу почала вже дорослою, десь після 20, коли мала теплий одяг і взуття :) І просто якось почала відчувати його чистоту. А в дитинстві – це була лише одна з численних розваг
Говорить - да, пить - все меньше и меньше. Отвращение к чрезмерной и дешевой выпивке, а также к куреву, мне привила "Вертикаль":) Еще - играть. Мне нравится играть вместе, будет это в 14 или в 28. За это я люблю ролевые игры - когда впечатлениями от прочитанной книги можно поделиться, соорудив друзьям не пересказ, а экскурсию по миру с непосредственным их участием. И вообще делать что-то вместе. Хоть в Warcraft впятером бежать в dungeon, хоть подбить 12 человек на поездку в незнакомое красивое место на природе. Вместе веселее!
Ми коли малі були то виходили з батьками на свіжий сніг і "писали листи дідусям і бабусям" тобто "вікроковували" малюнки та літери на снігу. За легендою далі сніг мав зібратися в хмарку та полетіти до тих кому вони були написані :)
Радість в житті! Для мне наприклад радість приносить те-що я знайшов свій шлях в житті-це козацтво!Для мене-козацький шлях хоч він є важким-але це моє життя!Давно ступив на цю стежину!тай не скаржусь! Є такий вірш: Ти вибрав сам свою жорстоку долю! Ти вибрав сам собі безповоротній шлях! Неси ж свій хрест і не кусай до болю своїх поблідлих уст коли відчуєш ЖАХ! СПАС-козацьке бойове мистецтво!
деньги)))))
ВідповістиВидалитишучу конечно. на самом деле я радуюсь когда деньги мне не мешают жить. когда я могу дарить подарки людям и находиться там где мне хочеться
ВідповістиВидалитиа в 10 років?
ВідповістиВидалитиа в 14?
а вот не помню. хотя думаю тоже ничего "высокого". раньше мне больше нравилось получать подарки, а сейчас дарить. И еще я всегда радовался достигая поставленной цели. это всегда приятно.
ВідповістиВидалитиДрузья, ощущение близкого человека рядом.
ВідповістиВидалитиИз последних всплесков - уехал Витька в командировку, и собирался быть не раньше пятницы. Захожу я в четверг вечером домой, а он из-за двери - скок! Глаза разбойные, рожа как есть пиратская. Я минут десять просто смеялась. От радости.
И в 10. И в 14. Я всегда любила и ценила друзей рядом. Собственно, в 14 у меня был один из пиков счастливого существования.
Сніг!!! Білий чистий свіжий сніг і сьогодні, і в чотирнадцять, і в 10, і в п'ять...
ВідповістиВидалитиЖовте осіннє листя, що шурхотить під ногами...
Собака, що зустрічає на порозі і кидається лизати в обличчя...
А найбільше - щирі посмішки оточуючих, які я у 10 років бачила набагато частіше ніж зараз…
У меня сейчас вызывает потрясающее чувство восторга и удовлетворенности тот факт, что "я могу". Разные бывают варианты, насчет "могу" - я могу помочь своим близким, это безумно приятно говорить: "Да не переживай ты так, я тебе помогу, это вообще не проблема". Могу снимать программу (в качестве режиссера), монтировать ее и выдавать в эфир. Могу заниматься танцами, о чем мечтала много лет, могу ездить на лошади, о чем всегда мечтала или например очень банальльное женское - могу гулять по магазинам и покупать вещи которые мне понравились, при этом не очень обращая внимание на цену, ведь для себя любимой не жалко. А еще наконец то могу дарить подарки которые хочется дарить. И вообще какой то у меня сейчас приятный период в жизни. А раньше я очень мечтала, что бы у меня настал такой момент в жизни
ВідповістиВидалитита капєц, це гонєво кожного дня купатися :-D ))) мені впадло було б...:-D
ВідповістиВидалитивідчуваю афігєнно щиру радість, коли з гуртом лабаю шось прикольне (тоді рве просто на запчастини); коли десь на концерті хтось лабає - теж ковбасить, аж плющить іноді; коли слухаю якийсь кльовий гурт (особливо коли шось глючне); коли знаходжуся з людьми, з якими не треба думати про наступне слово, про позу, яку вибереш; коли видається день, шоб можна було поспати аж до 11ї години ранку))) ; коли абсолютно випадково зустрічаю зачотного чувака або чувіху... ну і багато всього, я взагалі кожної хвилини радію від того, що живу :)))))
ВідповістиВидалитиа раніше... раніше кайфував від дощу, особливо - від сильної грози, коли вода як з відра)) як втикати через скло, так і киснути під ним, особливо - коли мокрий як хлющ вляпаєшся в калюжу з ніг до голови, по тобі все стікає, з волосся можна вижати декілька відер бруднющої води - ото кайф... ех, зара мені так не мона - синусит(((( але пофіг) частенько про нього забуваю і мокну знову, як і в дитинстві)
Так, це співпадає, в 14 і десь до 20. Просидіти всю ніч на кухні чи біля вогнища – пити і говорити...
ВідповістиВидалитиЯ радіти снігу почала вже дорослою, десь після 20, коли мала теплий одяг і взуття :) І просто якось почала відчувати його чистоту. А в дитинстві – це була лише одна з численних розваг
ВідповістиВидалитиТо допоможи мені, в мене тут кума дорогу забула :) не знаю як цьому зарадити :)
ВідповістиВидалитиТанці і коні – мріяла з дитинства, але досі не маю...
“Такая чистая вымытость пропадает!” – аналогічно, шеф! А от тепер зізнавайся: сама постіль крохмалиш, прасуєш, як мама в дитинстві, чи так... як я?
ВідповістиВидалитиА я якось рідко бувала на концертах (будь-яких), тому не відчула... але цього річ на Шешорах... так, “чудово вас розумію”
ВідповістиВидалитиГлажу, но не крахмалю, потому что в основном бязевыми комплектами пользуюсь, а они очень толстые и плотные.
ВідповістиВидалитиА как ты? :)
Говорить - да, пить - все меньше и меньше. Отвращение к чрезмерной и дешевой выпивке, а также к куреву, мне привила "Вертикаль":)
ВідповістиВидалитиЕще - играть. Мне нравится играть вместе, будет это в 14 или в 28. За это я люблю ролевые игры - когда впечатлениями от прочитанной книги можно поделиться, соорудив друзьям не пересказ, а экскурсию по миру с непосредственным их участием.
И вообще делать что-то вместе. Хоть в Warcraft впятером бежать в dungeon, хоть подбить 12 человек на поездку в незнакомое красивое место на природе. Вместе веселее!
А а вже й не прасую... Федькові, коли зовсім малий був – прасувала, а тепер... думаю взагалі перейти на “жату” тканину ;)
ВідповістиВидалитиМи коли малі були то виходили з батьками на свіжий сніг і "писали листи дідусям і бабусям" тобто "вікроковували" малюнки та літери на снігу. За легендою далі сніг мав зібратися в хмарку та полетіти до тих кому вони були написані :)
ВідповістиВидалитисипати... пересипати з руки в руку.. ходити,.. по річках босоніж у карпатах наприклад)
ВідповістиВидалити:) знайоме відчутя
ВідповістиВидалитиЗі святом!
ВідповістиВидалитиРадість в житті!
ВідповістиВидалитиДля мне наприклад радість приносить те-що я знайшов свій шлях в житті-це козацтво!Для мене-козацький шлях хоч він є важким-але це моє життя!Давно ступив на цю стежину!тай не скаржусь!
Є такий вірш:
Ти вибрав сам свою жорстоку долю!
Ти вибрав сам собі безповоротній шлях!
Неси ж свій хрест і не кусай до болю
своїх поблідлих уст
коли відчуєш ЖАХ!
СПАС-козацьке бойове мистецтво!