2008

Знову рік закінчується раптово. Зазвичай, напередодні згадуєш весь рік, що в ньому сталося, що важливого приніс він в житя...
А на цей раз - я не можу нічого сказати. Тільки те, що починала цей рік я зовсім іншою людиною, з іншими вподобаннями, думками про себе і світ, системою цінностей і приоритетами... Цей рік видався дуже складним, але й цікавим одночасно.
Тільки наступного року мені треба буде щось завершити, дещо розпочати і ще де в чому бажано перейти на інший рівень ;)
Майбутній рік теж не обіцяє бути простим, але сподіваюся, що він залишить мені шанс на щастя, незважаючи на складнощі :)

Вітаю всіх! До зустрічі в 2009!

Ранкове метро

Ранкове метро – це найромантичніше місце у світі. Там можна відчути себе центром всесвіту, володарем часу. Так само легко там можна відчути себе самотнім серед натовпу.
Там перетинаються усі можливі історії життя, всі люди різні і відкриті, і часто дивляться одне одному у вічі. Це дуже мудрий хід розташовувати сидіння вздовж стінок вагону, а не одне за одним, як в усіх інших видах транспорту. Ранкове метро – спершу напівпорожнє, а потім заповнюється, дедалі щільніше, щільніше, іще щільніше… так, що вже здається нема куди, але ще трішечки, трішечки… В ранковому метро люди стають ближчі один до одного :) Впритул одне до одного – бадьорі бабуськи, сонні студенти… „- Чудово Вас розумію! – Ви не можете мене зрозуміти! - Авжеж можу”. Взимку взагалі кайф – зайдеш з морозу, а в метро тепленько, люди навколо, теплі, рухаються :) Такі собі молекули у броунівському русі ранкового метро.
Я люблю ранкове метро :) От написала і тепер сиджу, посміхаюся :)

Повтор з продовженням

Дерева як люди - одні можуть зламати зовнішні огорожі і рости вільно, а інші - вживаються в свої паркани, кордони і живуть з ними, поступово вбираючи їх у себе... І згодом ці огорожі стають їх невід'ємною частиною...


Виявляється, що як і серед людей, так і серед дерев - зовсім не поодинокий випадок... Можливо справді жити із обмеженнями простіше, аніж ламати огорожі?


Можливо справді жити із обмеженнями простіше, навіть якщо вони ранять до крові...

>

більш-менш :)

S@motnosc w sieci

Подивилась фільм „S@motnosc w sieci” – не сподобалось. Зовсім. Хоча кілька хороших моментів є і непогано підібрані актори, але… так змістити акценти і ще й на додачу зробити хеппіенд… То не добре. І взагалі – зі сценарієм у них явні трабли. Той, хто книгу не читав більшість ліній не зрозуміє, або зрозуміє не так. Єдине, що якось виправдало перегляд, те, що дивились мовою оригіналу. Прикольно - у фільмі діалоги чотирма мовами, три з яких зрозумілі (польська, німецька, англійська, російська).
Словом – краще не дивіться, а тільки книжку почитайте :)

1 1/2 1/4 1/16

Фьокло каже, що коли все просто - то не цікаво. Але мені поки що цікаво, поки не навчусь робити якісно:

Роль другого плану

долго не бывал где не был я не падал я был не был над зем лею над во дою как-то где-то как ты где ты как я буду где я буду ждать буду ждать там-дам холодам-дам так и с ним — дым под огнем — дом под огнем под огнем впе-ре-ди и по-за-ди и здесь до-жди и там до-жди и здесь край света как ты где ты сам и никого здесь нету там как? как я буду где я буду ждать буду ждать там-дам холодам-дам так и с ним — дым под огнем — дом под огнем под огнем
"Ждать" (c) АукцЫон

Безсоння

Як гратися, то вже гратися :) різними стилями і напрямками в фотографії. Ось зліпила вчора перший колажик:

Позика

Україна живе в борг, Ісландія оголосила себе банкрутом, врятувати Латвію може тільки позика, США живе в борг...
Я ніфіга не економіст. Поясність мені - у кого позичаємо?

Кульчики

Змайструвала Фьокла чергові кульчики, попросила сфоткати. Я спершу не думала тут викладати, бо знимкувала не як художнє фото, а, мабуть, більше як рекламне :) але просто мені сподобалось як вийшло. Тому ось :)

Оскільки половина френдів у нас спільні, то багато з вас це вже бачили :) Тому для урізноманітнення я перевела в чб ;) Ну й взагалі в мене зараз чорно-білий час :) Відчуваю світ монохромним, мабуть тому що зима.
Якщо когось зацікавлять, власне, кульчики - то, хто не знає, це тут.

Моя прекрасна Фьокла

UPD: трохи інакше обробила фотку:

Хто тут є фотографи? Прокритикуйте, розкажіть про помилки, а?

Попередінй варіант тут.

Неділя

Втікти на півнеділі з дому. Містом блукати, трохи фотографувати...
Повернутися пообіді, з мужиками своїми розмовляти, грати,
з дурними питаннями приставати,
щоб зрештою почути: "Васько, тебе то немає, то забагато..." :)

Наука снів

Якось казала, що мені сподобався фільм "Наука снів". Сподобався настільки, що надихнув мене на одну ідею :)







Ну як, щось схоже?

info

7 грудня в клубі "Філін" відбудеться концерт груп "Самі Свої" та "Брови Папы"!
Куренівський провулок 19\5
Вхід 30 грн

Якщо що не зрозуміло - пояснить Андрій Нефьодов за тел. 8 (096) 374-7003 або 233-8256

work

Сиджу, працюю. Робота рутинна, потребує уваги... Намагаюсь не відволікатись. Дзвінок, батько дзвонить: "Зайди-но до мене, дуже треба, терміново!" (Примітка. Я працюю на 9-му поверсі, він - на 7-му в тій же будівлі)
Зберігаю документ, йду. Прийшла.
Він дав мені шоколадку. І все :) Тепер працюю далі, але настрій вже цікавіший :)

Нецке

Вподобання

Федькові подарували книжечку про космос. Сидить, роздивляється:
- О! Сатурн! Моя улюблена планета..."

Чудеса

А ще в мене була чудова пригода вчора.
Днями Феклуша купила річний проїздний, але замість М-Тр чомусь на М-Т. А ці нові проїздні, виявилось ніхто не хоче обмінювати... Ну як завжди в нас буває - ідеальний випадок передбачений, а всякі відхилення - то вже викручуйтесь як знаєте.
Ну ось вона намагалася обміняти його на різних станціях - марно. Потім попросила мене. Я поспитала на роботі - може кому треба. Нікому не треба, так наче в Києві й трамваїв вже не лишилось...
А потім поїхала на станцію КПІ, все ж таки в них там теє головне управління. Підійшла до жіночок - кажу, так і так. Вони говорять: "А ви нам його залиште, може ми його продамо сьогодні, то повернемо вам гроші".
Залишила проїздний і свій номер телефону і поїхала на роботу. Дзвоню Фьоклі, кажу - спробують продати, а вона питає: "Ти в них хоч розписку яку взяла? Все ж таки 600 грн..."
Ні , не взяла. Ну як пропаде той проїздний і пропаде - за досвід треба платити...
А наприкінці дня вони мені зателефонували і кажуть, що їм вдалося якось обміняти цей мій М-Т на М-Тр :) Після роботи поїхала забирати, а в них там навіть зміна інша і тої жіночки, що брала в мене проїздний немає, а інша віддала мені М-Тр... Тобто якби що - то я нічого б не довела - був цей проїздний чи ні. А так все склалося чудово :)
Дякую усім працівникам станції метро "Політехнічний інститут"!
Приємно людям вірити :)

Двойное проницание

Вчора зняла один кадр про "Двойное проницание", але назву перекласти українською не змогла. Зовсім не тому що в нарисній геометрії немає такого терміну, навпаки. Але "подвійний перетин" щось втрачає... "Двойное проницание" звучить набагато витонченіше і з купою підтекстів :)

Cat's Cradle

Курт Воннегут "...Словом, отец играл с веревочкой, а потом стал переплетать ее пальцами. И сплел такую штуку, которая называется "колыбель для кошки".
Не знаю, где отец научился играть с веревочкой. Может быть, у своего отца. Понимаете, его отец был портным, так что в доме, когда отец был маленьким, всегда валялись нитки и тесемки. До того как отец сплел "кошкину колыбель", я ни разу не видел, чтобы он, как говорится, во что-то играл. Ему неинтересны были всякие забавы, игры, всякие правила, кем-то выдуманные.
Среди вырезок, которые собирала моя сестра Анджела, была заметка из журнала "Тайм". Отца спросили, в какие игры он играет для отдыха, и он ответил - "Зачем мне играть в выдуманные игры, когда на свете так много настоящей игры"..."

Новий день

Люблю прокидатись вдосвіта.
Тихенько вставати, поки всі ще сплять, вдягатись, взувати високі черевики на шнурівці.
Виходити з дому задовго до схід сонця. Відкривати двері будинку і вдихати перший ковток морозяного повітря. Спускаючись обледенілими сходами надягати капюшон. Вмикати музику.
Починати новий день. Люблю :)
Рано вранці, коли я йду ще порожніми вулицями, в зручному одязі і взутті, з наплічником повним цікавинок – сама собою з’являється впевненість, що я все зможу, що все вдасться.

___
Вчора мамку налякала

Mistress of Spices

Ігри, в які грають люди

Правила фотогри такі: загадувати певний предмет чи поняття, потім намагатись сфоткати його - як заманеться, ніяких обмежень.
Перше завдання було - порожнеча.
Порожній - це де нічого немає, хоч "шаром покати"


Друге завдання - спіраль.
Тут я довго думала. Потім з'явилась асоціація - подвійна спіраль ДНК. Тоді ще довше думала, як сфоткати ДНК. А рішення прийшло саме собою :)


Так, здається спіраль мені вдалась краща за порожнечу.

Спекла новий хліб, зробила нову фотку ;)

Згадуючи Львів

Трохи жовтневих фоток:

пол неба, пол мира


львівськ. галер. дитяч.


Другий ярус


Зазираючи через паркан


Андерсоновське подвір'ячко


Стрийський парк

me

В неділю grosman сказав мені, що я в жж відрізняюсь від тої, якою він мене знає. Задумалася. Ще комусь так здається?

Юпітер

У Всесвіті все притягується. Людей тягне один до одного. Астероїди – до планет…
Невдовзі після формування Сонячної системи, коли молодий Юпітер мав велику харизму, тобто гравітацію, до нього тяглися інші – астероїди, хмаринки пилу і газу, планетозималі…
І, так само як у людей, іноді, як би не тягнуло одне до одного, бути разом ніяк не виходить – тільки поруч…
Тому, об’єкти, що притягувались до Юпітера, не падали на його поверхню, а обертались навколо, ставали його супутниками…

Субота. Листопад

Щойно спечений хліб, молоко... Ёжик, Медвежонок :) Сірники... Римська цифра ІІ у степені π, записане по-китайськи... E=mc²... Бірюльки, пастернак, Пастернак...
No comment :)

La science des rêves

Ось подивились фільм "Наука сну". Кайфовий :)

Складно пояснити, але дуже кайфовий. Просиділа 2 години з посмішкою :)

Ну, да

ТО "Вертикаль" представляет 16 ноября 2008 года в 18:00, г.Киев, в подвале КСП " Арсенал" состоится концерт Николая Недорезова nedorezovn  и Константина Чудинова chudinov  (г.Воронеж) . С программой "Ну, да" в рамках Черноземного тура.
Вход платный 30 грн. Дабы люд не потерялся встреча под пушкой возле м. Арсенальная в 17:30.
Организатор концерта: Нефёдов Андрей 80963747003

Марс

Гречане борошно, сіль, яйце (білок, жовток)

Сатурн

Глупа ніч. Малий спить. Мужики на кухні грають в Козаків. А я в темряві фоткаю Сатурн ;)

30 років

Там, де мати й дочка одного віку, можна впритул наблизитись, але не перетнутись. І щось передати на відстані 30 років - велика майстерність

Відчуття світу

Знаєш як це – відчувати світ?
Іноді здається, що це легко – щодня помічати колір неба, плакати над книгою, сміятись над власними помилками, чекати зустрічі, шукати нові знання, прагнути гарно виглядати…
Але насправді – це складно. Частіше дивишся під ноги, на книги бракує часу, помилок майже не робиш, до зустрічей звикаєш, жага до знать слабне, власна зовнішність стає не важливою – начебто головне в середині… Хоча насправді – все головне. Не можна нехтувати чимось одним на користь іншого, бо без паралельних процесів основний також сповільнюється і з часом затухає…
Знаєш якою буває нетерплячка? Російською добре – „неймется”…
Мені добре, коли ця нетерплячка – моя суть. Коли серце може весь день підстрибувати чекаючи вечора. Коли не терпиться поділитись прочитаним, запоєм зачитувати вголос абзаци, цілі сторінки. Коли кортить показати щойно зроблені світлини – трохи недолугі й кривенькі, але з цікавинкою. Кортить прочитати щойно написаний вірш – хвилюватися, відчувати як пересихає у горлі, тремтять руки і голос – не мій…

Останнім часом так і є. Якимось дивним чином з душі злізла шкаралупка і тепер відчувати світ легко, достатньо незначного імпульсу зовні, який відгукується вибухом всередині. Цікаві почуття, сильні. Розхитана амплітуда коливань емоцій, до стану натягнутої струни… цікаво, де межа? Сміх, сльози – раптові переходи від одного до іншого.
Отак мені добре, цікаво, хоча час від часу буває важко… але це теж добре.
Головне – не зупинятися.

...коли бракує слів...

Я вже надто давно так не плакала над книгою... Добре, що нікого поряд немає. Не могла знайти кращого місця, щоб дочитати, ніж на роботі... Ця книжка вийняла мені душу... Надто в ній багато всього... Надто зворушливе ставлення до листів... Всього занадто...

Дуже рада, що прочитала її саме зараз. Не знаю, чи стало би сили в інший час.
Єдине, чого я ніколи не зможу зрозуміти - як можна викинути дрібнички і знищити усі листи - надіслані, отримані, ненадіслані. Для мене кожний лист в житті - це магія, з якою я ні за що не погоджуся розлучитися, хіба що відберуть силою.

upd: і все ж таки щось там у сюжеті не так, або автор про щось недоговорює чи не знає...

Ненадіслані листи

Для мене у цій фотографії переплітається дуже багато символів... але не хочеться їх пояснювати. Нехай кожний побачить щось своє.
(Вибачайте що без прев'юшки, так треба :)

Троя

Якось відмітили з ereb_randir, що на Троєщині живе багацько творчих людей, особливо в самому її кінці :) І багатьох ми знаємо в обличчя і на імена :) Ми, можна сказати самі з їх числа!
Така собі творча спільнота, інтелектуальний клуб спального району... Тут тобі і літературні ігри, і щодеколи, і обмін фотографіями, і розписи на стінах/тканині/всьомучомузавгодно...
І ось згадалося, як ми були на Вєнічкіній райдузі, в Свєрдловкє і мене тоді дуже вразив контраст між красою пісень Вєні і депресивними пейзажами Луганської області.
Оце, мабуть, так само Троєщина своїми мальовничими ланшафтами підштовхує до творчості ;)

Діафільми

Починаю реалізовувати серію задумок під кодовою назвою "Діафільми". Дякую за перші кадри fekla_fekla

Налагоджувальна таблиця

Серія. Номер

Самайн

1 листопада. Ранок. Туман. Цвинтар. Тепле вугілля від нічного багаття...

Патефон

E pur si muove!

Праска. Вечір

Unpredictable

Років в 17 мені прийшла в голову думка, що якби мені в 12-14 розказали, як я житиму далі – я б не повірила. Потім мене ця думка переслідувала довго, з різних приводів – за кермом КамАЗу, вперше на Меганомі, багато коли. „Че, якби мені хто на першому курсі сказав, що ти будеш моїм кумом – я б не повірила!”, „Сьо, якби мені хто в дитинстві сказав, що мого чоловіка зватимуть "Сірьожа" – я б не повірила!” І так на кожному кроці. Але… раніше оці віддалені періоди були довші – рахунок йшов на роки. А зараз усе змінилося. Ще весною я б не повірила, якби мені розказали як я проведу літо… А у вересні я б добре сумнівалася в тому, що мені могли б розказати про жовтень…
Словом, я вже не знаю чого від себе чекати в найближчому майбутньому :)
Будьте зі мною обережні :)

no response

Народ, я розумію, що коменти писати трохи напряжно :) але коменти до фоток мені дуже потрібні. А то як я вчитимусь, коли не маю реакції? Написали б хоч - "тю, якась фіґня"...
От зараз накидаю тут всякого... Подивимось що ви на те скажете (зловісний сміх за кадром)...
(Варіанти відповідей: "не сподобалась жодна" або "сподобалась оця і оця" ;))


А шо, братуха, тачка на ходу?

Абонентська скринька


Трійця


Perhaps


Ранкова газета


Сніданок


Потік


У справах


Мене мати породила коло сіяночок, тепер мені до роботи як до співаночок


Розмова в метро


Гонки по вертикалі


Серйозна розмова