miniscule

Дякую, asotilas  ! Дивіться:

streetager

стрітейджер. от, сьогодні дізналась, що є таке поняття :)

upgrade:
це люди, які активно проти цигарок, алкоголю і freelove (точніше нерозбірливих статевих зв'язків). своїм прикладом хочуть довести суспільству, що є ще молодь, якій не байдуже здоров'я нації і які здатні боротись за власні принципи.

- Мы считаем, что брать от жизни всё нужно в разумных пределах,— гордо заявляют они. И вот когда эти здравомыслящие подростки выходят на улицу и видят “неверных” (чаще всего сверстников), занимающихся неугодным здоровью делом, то есть, курящих сигареты, пьющих вино или пиво, они выхватывают, разламывают и растаптывают, как стадо носорогов в Саванне, пачки сигарет, разбивают вдребезги бутылки со спиртным, ну, а вот как они борются с последним не устраивающим их пунктом, остаётся только догадываться... И хотя такого вида борьба с человеческими недостатками проходит для них с определенными потерями (в виде синяков, например), они не сдаются.
Рассматривать такое общественное явление с точки зрения сегодняшнего жителя Украины можно по разному. С одной стороны, начинаешь задумываться над тем, насколько должно было деградировать общество, чтобы люди со здоровыми морально этическими убеждениями начали обьединяться в какое-то движение, словно вымирающий вид в заповедник. А с другой стороны, пробуешь успокоиться: наше общество начинает потихоньку отходить от постсоветской аморальности и распущенности, пытается достичь гармонии. Возможно, даже придет когда-нибудь к этой цели... Впрочем, на тот момент в нашем “холодильнике” опять что-то испортится... то есть появятся новые пороки, которые мы дружно и с самоотдачей бросимся изничтожать, порождая новые. А жизнь всё равно будет оставаться прекрасной…

Цікаво тільки, хто прибирає скло - наслідки боротьби з пияцтвом...

Світлове забруднення

Останнім часом дуже втомлює мерехтіння реклами... От світло з вікон, ліхтарі ввечері - влаштовує, а нав'язливе блимання на магазинах і ігрових автоматах дратує страшенно. На роботу іду рано, то на Дарницю приїжджаю саме о тій порі, коли тільки-но починає світати, таке непевне освітлення, очі намагаються пристосуватись, а тут сходу по очах лупить "лакі таун", "укрзолото" і ще якась хрєнь...
В дитинстві мене бентежили звуки - бормашина, метро, що виїжджає з тунелю на станцію... (я думаю, що це через те, що у дітей слухові перетинки менші, тому й звуки вони сприймають інакше).
Під час вагітності - запахи - смажена курка-гриль, пиріжки з горохом...
А тепер - світло, точніше ілюмінація.

Сьо хоче телескоп, щоб споглядати за рухом планет :) Тому він мріє про те, як в нас буде колись хатка із мансардою, де він сидітиме ночами, вдивляючись у небо... Щоб не заважало світло великого міста... Отак все не просто :)

А я читаю книгу Г. Данелії, де він пише, що радянська зірка кіно Галіна Польскіх, десь в часи зйомок "Я шагаю по Москве" жила в одній кімнаті в 12 кв.м. з чоловіком, маленькою дитиною і мамою... Не дивуюся, бо тоді скрізь так було...
Мабуть тому в Радянському Союзі так поширені були театри, бібліотеки, різні клуби за інтересами - аби не сидіти одне в одного на головах...

Тож я останнім часом геть не переймаюсь квартирним питанням... Най тільки в сім'ї усе буде гаразд.

РІк зник

Коли приходить новий рік, мимоволі згадуєш минулий, що і як в ньому сталося... Рік тому усе френдстрічка маяріла звітами про 2006 - люди, напої, книги року... Дякую вам усім, що в 2007 цього не було ;)
Я втрималася і ви змогли. Ми стали вільніші... З чим вас і вітаю :)