Останнім часом дуже втомлює мерехтіння реклами... От світло з вікон, ліхтарі ввечері - влаштовує, а нав'язливе блимання на магазинах і ігрових автоматах дратує страшенно. На роботу іду рано, то на Дарницю приїжджаю саме о тій порі, коли тільки-но починає світати, таке непевне освітлення, очі намагаються пристосуватись, а тут сходу по очах лупить "лакі таун", "укрзолото" і ще якась хрєнь...
В дитинстві мене бентежили звуки - бормашина, метро, що виїжджає з тунелю на станцію... (я думаю, що це через те, що у дітей слухові перетинки менші, тому й звуки вони сприймають інакше).
Під час вагітності - запахи - смажена курка-гриль, пиріжки з горохом...
А тепер - світло, точніше ілюмінація.
Сьо хоче телескоп, щоб споглядати за рухом планет :) Тому він мріє про те, як в нас буде колись хатка із мансардою, де він сидітиме ночами, вдивляючись у небо... Щоб не заважало світло великого міста... Отак все не просто :)
А я читаю книгу Г. Данелії, де він пише, що радянська зірка кіно Галіна Польскіх, десь в часи зйомок "Я шагаю по Москве" жила в одній кімнаті в 12 кв.м. з чоловіком, маленькою дитиною і мамою... Не дивуюся, бо тоді скрізь так було...
Мабуть тому в Радянському Союзі так поширені були театри, бібліотеки, різні клуби за інтересами - аби не сидіти одне в одного на головах...
Тож я останнім часом геть не переймаюсь квартирним питанням... Най тільки в сім'ї усе буде гаразд.
Немає коментарів:
Дописати коментар