ПроЛюбов

Коли мене питають: "Ви кого більше любите, собак чи котів?" Я не знаю, що відповісти... І діти також - "Ви любите дітей?" Я не можу любити або не любити збірні образи.
Одна справа - своя дитина, що лагідно обіймає зранку... величезна кудлата собака моїх знайомців яка грається і ніколи не вкусить... маленьке котятко, що хлепче молочко з тарілочки... Зовсім інша - діти, що канючать на весь магазин про "купи мені оце!" або задля розваги цькують свого товариша... собаки, які зграєю вилітають поночі з-за рогу...

Як можна любити чи не любити грузинів або росіян? На Шешорах ми були просто закохані в Анчісхаті, але ж не всі грузини такі. Росія - шовінізм, імперські замашки, але я маю багато чудових друзів росіян і не хочу ототожнювати їх з Росією. Хоча якась доля правди у збірних образах присутня і якийсь вплив на підсвідомість, звісно, є...

Одне, що можу сказати впевнено - своїх я люблю. Свою родину, тваринку, Україну...

Давайте просто радіти за своїх, а не зловтішатися з інших...
Будь ласка! Давайте не будемо вдаватися до того, що самі засуджуємо!