Сиджу, працюю. Робота рутинна, потребує уваги... Намагаюсь не відволікатись. Дзвінок, батько дзвонить: "Зайди-но до мене, дуже треба, терміново!" (Примітка. Я працюю на 9-му поверсі, він - на 7-му в тій же будівлі)
Зберігаю документ, йду. Прийшла.
Він дав мені шоколадку. І все :) Тепер працюю далі, але настрій вже цікавіший :)
Пощастило вам з містом роботи;) Та й з татом взагалі:)))
ВідповістиВидалитиКласний татусь! Молодець!
ВідповістиВидалитиГиги, як все ж таки іноді мало треба для щастя =)))
ВідповістиВидалити))
ВідповістиВидалитиБач який в мене шеф гарний.)
місце роботи - мається на увазі 9ий поверх? ;)
ВідповістиВидалитиага, ходила б на роботу - тобі б теж перепало ;)
ВідповістиВидалитиНасправді для щастя дісно потрібно дуже мало. Все решла - от лукавого ;)
ВідповістиВидалитиБуває :)
ВідповістиВидалитиНу, за логікою - так, бо я ж не знаю, ким ви працюєте%)))
ВідповістиВидалитиМоїх Батьків, нажаль, вже немає. Хотів би я, щоб мене МАТУСЯ зараз покликала, ні просто голос її почути.
ВідповістиВидалити