Жінки повертаються з роботи тримаючи в руках квіти. Зів’ялі букети непоєднуваних між собою гвоздик, троянд, тюльпанів, конвеєрно подарованих співробітниками до дня 8 березня – умовного свята не першої свіжості. Для когось це єдині квіти, які їм дарують протягом року. Вони принесуть їх додому, розпакують з целофанових обгорток, розкладуть у ванній і наберуть холодної води – щоб відійшли. Потім поставлять у вазочки на кілька днів. Жінки тримають ці квіти, зів’ялі, підморожені, однакові, але це, мабуть, приємніше аніж не дарували би зовсім ніколи…
Та як на мене краще зовсім ніколи, ніж тільки отак «до свята». Усе ж має бути від душі. Тільки тоді це справді свято, першої свіжості. Бо свіжість може бути тільки одна, перша, вона ж і остання…
До речі, сьогодні, якщо не помиляюсь - свято у людини, через яку твій ЖЖ знайшов :)
ВідповістиВидалитиВітання їй! :)
:) ага, так і є, тільки передати не можу - чона втікла подалі :)
ВідповістиВидалити:)
ВідповістиВидалитиЯк для мене,це все одно жіноче Свято!І декому,можливо раз на рік приємно, що згадали.Чесно не розумію нової течії не визнавати "минулі" свята.Жінка є жінка,завжди прекрасна.Квіти...Та хоч які замерзші,головне як тобі їх дарують.Уяви собі, от дійсно.На восьме березня всі начисто забули і не згадують про нього,ніхто ні єдиним словом...-сумно.А так ти маєш привід пококетнічати зараз:))З наступаючим Жіночим святом Тебе!!!
ВідповістиВидалити:) Будь ласка :) Тут справа тільки у щирості. Якщо для Вас то свято, то й привітання щирі. Приймається :)))
ВідповістиВидалити