Італія. Туди й назад. Частина друга: Рим

Рим, Рим, Рим…
Він мені сподобався з першого погляду, але це було перше італійське місто і я не була впевнена, що він залишиться найкращим, але таки залишився. Хто бачив Рим, той при словах "Київ - зелене місто" буде сміятися.

Кипариси, пальми і ще безліч дерев, чиїх назв я навіть не знаю, мандарини і лимони на вулицях – наче у нас липки… І у всьому цьому розмаїтті – безліч пташок, невпинний спів пташок зранку до ночі.

Я його уявляла собі зовсім іншим – біломраморним і пафосним, а він геть не такий. Він дуже затишний, різноманітний, він знаходить свій підхід до кожного… Фасади будинків фарбовані в тепле кольори, потерті, облущені, але дуже затишні.

Віконниці-жалюзі – бо південь, і сонце змушує ховатись.

Але нам пощастило з погодою – було і сонячно і хмарно, і дощики. Спекотно не було. У багатьох будинках – внутрішні дворики, мансарди – і всюди зелено. На балконах в кадках квіти, дерева, все заплетено виноградом… Заплетені стіни, арки… Дихається дуже легко, хоча рух доволі напружений. То мабуть спільна заслуга екоголічних норм Євро 4 до автомобілів і оцього моря зелені. (забіжу наперед, по поверненні ми з малим гуляли в нашому троєщинському „парку” – наче пустеля, хоч би пару нещасних поливалок поставили, щоб травичка не так сохла… Чого ми самі не хочемо зробити своє життя затишнішим?)
Особливого плану прогулянок Римом у нас на було, тому ми багато блукали вулицями. Блукали-блукали, раптово знайшли Колізей…

Ну як раптово, ми гуляємо просто так, куди ноги несуть, а Богдан знає куди саме ми йдем :) На кожному кроці трапляються фонтанчики для пиття. Вода смачна. Римляни кажуть, що в них навіть приказка є, про те, що „Вода сама йде у Рим”. Можливо ця приказка виникла коли збудували акведук, який вів воду з гірських джерел. Один з 11 римських акведуків вів воду до фонтану де Треві.

Ніколи не думала, що Рим настільки величний, з отими його руїнами – їх так багато! Я собі думала, ну – Колізей, ну – Капітолій… Доречі – Капітолій – чи не єдина значна будівля в місті, яка мені не сподобалась, а я ж весь Рим приблизно таким і уявляла! Як добре, що він геть інший :)

Нажаль ми так і не дістались до Аппієвої дороги… Дороги для суходольної імперії, все одно, що кораблі для морської. Вимощена величезними булиганами, пряма як стріла, прокладена не зважаючи на вигини рельєфу… Десь натрапила на думку: „Що ж це мав бути за народ такий, яки будує такі дороги”. Ще в давнину її називали „цариця доріг”.
По місту дуже багато веліків, але сучасних ми не бачили - усі з минулого століття, більшість на ходу. А ті, що вже відслужили - нікуди не зникають, а так і продовжують жити на вулицях :)

А морозиво в Італії дійсно дуже смачне :) Хоча щоразу віддавати 1 євро за кульку якось ніяково :) Але там взагалі цін менших на 1 євро немає...

А ще я вперше спробувала там смажені каштани. Мені зовсім не сподобалось. Інші кажуть - нічого, можна їсти :)
В Італії я була просто зачарована мужичками десь під 50 і більше :) Надто вже вони колоритні :) Як зазвичай хлопці проводжають поглядом гарну дівчину, так само я бігала за італійцями з фотіком :)

Знайшли площу, де спалили Джордано Бруно. Спершу спалили, а потім вибачились і на тому самомому місці пам'ятничок йому поставили...

Незважаючи на те, що місто живе туризмом, туди за рік з'їжджається під 3 000 000 людей, немає нав'язливого торгування сувенірами. Де-не-де трапляються художники.

Зате дуже нав'язливими є пакістанці, що продають "все по 1 євро", втім як і в нас - "все по 8 грн." Щойно задощило на вулиці повибігали пакітанці з в'язками парасольок в руках - по 3 євро. Ті, хто їх купляв, здебільшого викидали вже через пару кварталів... А оскільки ми вчотирьох гуляли під двома парасолями, вони весь час нас атакували, намагаючись поліпшити наш дощезахисний стан... Через деякий час Сьо не витримав і почав їм навзаєм пропонувати придбати його парасольку :) "No money", кажуть :)
В останній день в Римі ми сходили у Ватикан, в музеї і собор св. Петра.
Побачивши так багато шедеврів на власні очі, розумієш, чому їх дійсно визнають шедеврами, а майстрів - геніями. Коли брила мармуру здатна викликати почуття, це дійсно велике мистецтво...

Персей, що вбиває Гідру

Лаокоон (доречі, права рука в ньог була відбита і її притулили від якоїсь іншої скульптури... В оригіналі він правою рукою міцно тримає змія, що на нього нападає)

Апполон Бельведерський (нас із Фьоклою більше вразило як виконана тканина його плаща, аніж сам Апполон)
Приміщення Ватикану усі розписані, прикрашені гобеленами, мозаїкою. Один розпис стелі мене дуже привабив...

...тим, що в нижній частині зображено зйомку сходження Святого Духа фотоапаратом старої моделі :)
А ще - Станці Рафаеля. Вибачайте за якість - освітлення там геть не сприятливе, але, яке вже було.

Скинули з постамента скульптуру бога, а натомість встановили хрест... Це так схоже на церкву, Ватикан, на Хрестові походи...
Після музеїв пішли у собор Св. Петра. Не можу сказати, що він мене сильно вразив.

Але є в соборі одна скульптура, від якої неможливо відівати погляд - П'єта Мікеланджело.

Марія тримає на руках Христа, якого з хреста щойно зняли... Тримає просто як свою дитину, так, як тримала його маленьким, коли він засинав у неї на руках... коли вона раділа його першому зубчику, першому кроку, першому слову... І потім, коли він вже поступово йшов до людей і до розп'яття, вона все ще сподівалась, що все буде добре, хоча, звісно, розуміла, чим то все скінчиться...
Доречі, Мікеланджено навмисно зобразив їх тут одного віку.

Про Рим можна ще багато розказати, навіть за ті три дні, що ми там були. Про римське метро, в якому в час пік почуваєшся, як вдома :) Про Тиберіну - острів на Тибрі посеред Риму, який утворився навколо скинутого в Тибр диктатора. Про те, що ромова бАба, то насправді не тістечко з ромом, а Roma-ва бабА :) Про те, що італійці в дитинстві не бачили самого італійського радінського мультика про Чиполліно, та й взагалі не знають хто то є :) Про те, що дерев'яних сувернірних Піннокіо роблять у нас в Карпатах. Про те, що в Італії курять стільки, що навіть нам то здалося занадто...

Але так я ще не скоро дійду до наступного міста нашої подорожі :) Зрештою, може щось інше про Рим розкаже Фьокла, а я згодом тільки викладатиму фотки :)

(далі буде...)