Сьогодні я склала черговий-останній-в-житті іспит. Все як треба - червона скатертинка на столі, квіти, мінералка, комісія з 4 професорів...
Але дісно пора з цим вже зав'язувати :) Ніякого хвилювання до, ніякого задоволення і почуття свободи після. Це поки студент, то сесія ще має якесь значення, захист диплому також - передчуття волі... А зараз - система цінностей вже зовсім інша і це - не хвилює.
Їй богу не хочу більше. У мене тепер інші іспити.
Раньше так бывало, что мне снилось как я сдаю экзамены. Это были кошмарные сны и почему то больше было ощущений, что это происходило в школе. Я думала, что больше некогда не хочу испытывать этого ощущения в живую. Но оказывается это все от неправильной подачи информации, от того что предмет не нравиться. Сейчас у меня экзамен конечно тоже не праздник, но где-то ближе к этому, потому что получаешь кайф от сознания того, что тебе нравиться то, что ты сдаешь. А главное ты понимаешь, что тебе это нужно :)
ВідповістиВидалити:) Ну у тебя плюс в кардинальном изменение направляние и способа обучения.
ВідповістиВидалитиА я уже, видимо, свое отучилась, просто не хочется. По крайней мере - не так :)
Учиться - это заразно. Защитишь кандидатскую, годик "отдохнешь"...
ВідповістиВидалитину все одно проздрявляю ;)
ВідповістиВидалитимабуть вже дійсно останній? : )а що за іспит?
ВідповістиВидалитивітаю!
ВідповістиВидалитио, вітання.:)
ВідповістиВидалитидякую :)
ВідповістиВидалитиканд. мінімум
ВідповістиВидалитиВітаю!
ВідповістиВидалитиА за якою спеціальністю?
ВідповістиВидалитиЯ от теж скоро збираюсь вступати в асп. Але після мого універу,дійсно вже не хочеться ТАК вчитися. Так що переспективи безрадісні:вчитися-то доведеться!
"Технічна експлуатація транспортних засобів" ;)
ВідповістиВидалитиНу я коли тільки йшла в аспірантуру була білльш оптимістично налаштована. То за 4 роки якось запал згас...