дуже захотілося подивитись. Та й справді - Велика депресія, ганстерська романтика, Джонні Депп, Маріон Котіяр, яка мені так сподобалась у фільмі "Життя в рожевому кольорі" - передчуття було чудове... Але не все так сталося як гадалося. Спершу хотіла сходити в кінотеатр, але зрештою дивились вдома - от і добре, не шкода витрачених грошей. Сказати, що фільм не вразив - нічого не сказати... Здається, цього року можна вже колекціонувати події під гаслом "як найганебніше зреалізувати найкращу ідею"... Словом - не дивіться, не витрачайте час.
(А ще ніяк не розумію, навіщо назву фільму "Public enemies" перекладати як "Джонні Д." - типу "...ага, режисер фільму не помітив цього співпадіння, а ось ми помітили!")
От справді - краще подивіться "Життя в рожевому кольорі"
Скільки людей - стільки вражень :)
ВідповістиВидалитиА ще після цього фільму аудіоколекція збагатилась на 8 альбомів Отіса Тейлора - дуже цікавого блюзмена. І зараз збагатиться ще на два, коли черговий акаунт на торрентс.ру зареєструю :) Фактично від вечора п'ятниці за рідкими виключеннями тільки його і слухаю. Цікаво дуже - акустична гітарна основа, манера повторювати фрази як у Джона Лі Хукера, і на це банджо, джазові труба та фортепіано, елекрогітара, дуже різна - від сучасного електроблюзу до практично рок-альтернативи. І це разом створює якесь тренсове враження. Недарма сам автор це все "blues trance" називає.
Але знову ж таки - мене просто гребе, а когось ця музика залишить цілком байдужим.
Про фільм не буду багато розводитись не буду - просто сподобалось. Може тому, що я не на гангстерській складовій та натуражі зосередився. А якщо вже взяти антураж... На екранці ти втратила трошки більше ніж все :)
Ну але то таке...
Якось при нагоді і "Життя в рожевому кольорі" подивлюсь :)
Музика - можливо єдине, що мені сподобалось. І річ не в якості зображення, а в якості сценарію мабуть... Не чіпляє
ВідповістиВидалитиДля мене цей фільм - не стільки гангстерська історія взагалі, скільки історія життя одної людини (може тому, до речі, у нас так назву й переклали). Так вже склались в житті Ділінджера обставини, що він став злочинцем, але при цьому залишився людиною. Він дотримується певних принципів, зберігає вірність друзям, вірність в коханні. Сильний, рішучий, розумний. Як говориться - "цю енергію б - та в мирне русло". А так... Дуже закономірний кінець вийшов - проти державної машини не попреш. До речі гарно протистояння показано. Якщо Ділінджер хоч і стриманий, майже не показуючий емоцій, але все таки людяний, то Мелвін Первіс взагалі як робот, уособлення кар'єризму та бюрократичного апарату.
ВідповістиВидалитиА ще... Історія кохання сподобалась. В плані "полюбити людину такою, якою вона є". Показано знову ж таки стримано, але щиро і зворушливо.
Ну і знову ж таки атмосфера і деталі епохи. Все дуже якісно, добротно знято. Але ось це вже оцінити тільки на хорошій копії можна. Тому в кіно і дивився. І в принципі не шкодую зовсім :)
Так, деякий перебор з деталізацією. Так, зі стриманістю і суворістю герої трохи переграють. Але в цілому - сподобалось :)
Дякую, я як раз збирався десь вийти в кінотеатр, і цей фільм був у списку)
ВідповістиВидалитиЖиття в рожевому кольорі - однозначно так!
ВідповістиВидалитиДжонні Д. - ще не дивилися.
"Життя в рожевому кольорі" подивився. Чудовий фільм.
ВідповістиВидалитиЯкщо порівнювати ролі Котіяр, то такида, порівняно з "Життям..." вона в "Джонні Д" просто як декорація :)
А взагалі фільми надто різні щоб порівнювати.
"Життя в рожевому кольорі" подивився. Чудовий фільм.
ВідповістиВидалитиЯкщо порівнювати ролі Котіяр, то такида, порівняно з "Життям..." вона в "Джонні Д" просто як декорація :)
А взагалі фільми надто різні щоб порівнювати.