Менше зло

Знову ми стоїмо перед вибором, а вибору немає. Невже так буде завжди? Невже жодного разу за життя не випаде нагоди обрати дійсно ту людину, яка буде гідною?
Риторичне питання.
Вибору немає, але тим не менше будемо вибирати.
В неділю піду і проголосую за Гриценка. Не тому що він білий і пухнастий, але з усих кандидатів він видається мені найбільш адекватним. Просто освічена людина, яка може висловити власну думку. Але я не надто захоплююсь, аби не усвідомлювати, що ті, хто грає у Велику Політику так чи інакше грають за її правилами. Тим не менше, цей вибір мені зробити буде не соромно.
Цей вибір я ще в змозі зробити, а от якщо події розгортатимуться за найбільш ймовірним сценарієм – другий тур з Януковичем і Тимошенко. Отут починаються серйозні вагання.
Я зараз не в тій фазі, щоб не ходити на вибори або голосувати проти всіх. Якщо є хоч найменша ймовірність, що мій голос якось врахують і він не буде нівельований обсягами фальсифікацій, я маю його віддати свідомо. От тільки кому…
Ніяк не можу застосувати тут правило «меншого зла». Не знаю яке зло менше.
Одне зло – трохи тупувате, нахабне, обмежене, не витримує ніякого фейс-контролю (тобто, неможливо повестись навіть на «красивые глазки»). Друга зло – дуже дієве (але кінцева мета зусиль дуже сумнівна), харизматичне, безпринципне і норовливе. Від другого зла очевидно буде більше наслідків – тільки негативних чи траплятимуться й позитивні наразі невідомо. Перше ж зло викликатиме відразу кожною своєю появою на людях, і боюся, що не лише у мене, а й у очільників інших країн. Гірше «обличчя країни» важко собі уявити… Окрім того за спиною у невиразного першого зла вочевидь юрбиться ціла зграя активних і дієвих, які будуть впотай нищити мою країну. А друге зло, робитиме все те саме, але у відкриту, намагаючись змалювати то як благо…
Ну немає серед них меншого зла! Просто два різні зла, на смак, на вибір…
Бідна-бідна Україна… Доводиться тільки сподіватись, що їй стане запасу міцності то все подужати. Зрештою, ми таки дуже непередбачувані, в нас такі приховані резерви, що якби їх вдало вивільнити – ми б ого-го! Але поки не притисне ніхто й не сіпнеться… Так і живемо.
Вибачайте, що й я про це. Але якось сьогодні багато думалося про це, треба було кудись вихлюпнути :)