Краєм вуха почула новини, щось казали про чергове засекречення чи навіть вивезення і знищення архівів, зокрема щодо Голодомору в Україні.
Так от. То все, звісно, прикро. Особливо історикам, мабуть. Але особисто для мене головне навіть не те, що записано в архівах. Головне - це розповіді моєї бабусі про Голодомор. А надто про те, що самими старанними під час "хлібозаготівлі" були свої, члени комісій набрані зі свого ж села. Вони найкраще знали хто як живе, в кого можна взяти більше, і нікого не шкодували...
Якось так і відклалося тоді, ще в дитинстві, що нам і ворогів не потрібно, самі себе обкрадемо, самі себе нищитимемо, а потім самі ж сховаємо всі свідчення того і відхрестимося наче ніц й не було...
так досі не мала нагоди змінити думку, хоча до останнього хочеться вірити, що помиляюся.
Цыкава думка...
ВідповістиВидалитиhttp://starogit.do.am/publ/
Цыкава думка...
ВідповістиВидалитиhttp://starogit.do.am/publ/
нагала жарт: один українець - файна господа, два українці - то вже партизанський загін, три українці - партизанський загін зі зрадником. ось такі от невеселі жарти
ВідповістиВидалитинагала жарт: один українець - файна господа, два українці - то вже партизанський загін, три українці - партизанський загін зі зрадником. ось такі от невеселі жарти
ВідповістиВидалититак, щось таке :( і куди від цього подітись?
ВідповістиВидалититак, щось таке :( і куди від цього подітись?
ВідповістиВидалитину, можна перестати довіряти людям. але аби таки щось зробити, треба все ж навчитися їм довіряти (і щоби довіряли тобі). пам*ять про голодомор належить не тільки нащадкам тих, хто його пережив, вона має стати надбанням цілої нації. і тоді історія з архівами постає дуже навіть гостро і болісно...
ВідповістиВидалитину, можна перестати довіряти людям. але аби таки щось зробити, треба все ж навчитися їм довіряти (і щоби довіряли тобі). пам*ять про голодомор належить не тільки нащадкам тих, хто його пережив, вона має стати надбанням цілої нації. і тоді історія з архівами постає дуже навіть гостро і болісно...
ВідповістиВидалити