У суботу померла моя котушка, люба кошадь. Тваринка, з якою я прожила в одній хаті 15 років. Але, коли скрипне підлога - мені здається то вона йде. Відкриваючи двері, я сподіваюся, що зараз вона вибіжить назустріч.
В мене немає відчаю, чи істерик з цього приводу, але мене обіймає смуток…
І зовсім не по собі стає, коли вдасться, що рано чи пізно вмиратимуть близькі люди…
Немає коментарів:
Дописати коментар