День свободи - незрозумілий відгук Помаранчевої Революції.
"Політики не виправдали наших надій... розчарування...зневіра..." - це не про мене. Як не про мене було й сподівання дворічної давнини, що УСЕ стане КРАЩЕ! Дайбо, щоб не гірше...
А гірше й не стало. В політиці усе +/- лишилось так як було - тягнуть рядно кожен до себе, хоча й там є певні конструктивні зрушення... звичайно, не такі грунтовні, як дехто сподівався.
Поширення інформації в ЗМІ - суцільні плюси.
Відродження культури й мови - я побачила тільки тепер, до 2004 воно може й було, але мене якось обминало.
Я не хочу стабільності, я прагну руху вперед.
Почула чийсь вислів, що у дні Помаранчевої Революції народився Громадянин України - оце про мене. Я дійсно тоді відчула (вперше), що це моя країна і що, незважаючи на усі її вади, я її люблю. І це відчуття не ослабло й досі.
Тілько я не розумію, навіщо перетворювати цей день у державне свято. Той, хто відчув на Майдані єднання нації, той має своє свято, а хто опирався цьому - не святкуватиме, хіба що зроблять вихідний...
>Відродження культури й мови - я побачила тільки тепер
ВідповістиВидалитиПокажи й мені! :)
Я власне не бачу ніякого відродження, нажаль... :(
Навіть навпаки.
Я навіть помітив за собою, що починаю втрачатм свою рідну мову... :(
Тому що не маю жодних джерел (окрім твого журналу ;)) з яких я міг би її чути...
Майже весь інтернет майорить російською та англійською мовами... А те що перекладено українською - перекладено жахливою мовою з жахливими помилками...
Народився Громадянин України...
Дуже шкода, але відсотків вісімдесят з тих хто тоді "народився" за кілька місяців (якщо не тижнів) там же й померли... :(
Залишились як і були - кілька людей на мільйон, що дійсно переймаються проблемами виживання української культури й мови...
Щодо мене особисто - то найкращий момент у "революції" був для мене коли ми вертались з Майдану - я, Сергій та Чернов - і звичайний перехожий, який йшов на роботу, просто сказав нам - "Слава Україні!", а ми відповіли - "Героям слава!".
Просто й щиро. Тоді були добрі часи... Тоді не боялись на вулицях Києва говорити у повний голос такі речі...
А тепер... тепер знову чомусь соромляться...
Дуже шкода...
Можливо такі ж добрі часи повернуться для нас усіх...
Слава Україні!
Re: День свободы от забот
ВідповістиВидалитину, тоді і теж виняток :))) А насправді це не так. Усі намагаються щось зробити потрошку. Хто скільки може. Помаранчева революція дала мені поштовх - і тепер я у інтернеті україномовна. На жаль, розмовляти постійно українською досить важко - постійно перемикаєшся на російську :(
+ стала носити елементи національного українського вбрання (намисто, крайка, вишиванка).
І дуже ображаюся, коли на курсах англійської мови америкос каже на нас "Russian people"