Радість

А нумо, любі мої френди, допоможіть з усвідомленням одного моменту життя.
Чому ви радієте? Що вам зараз приносить радість, таку справжню щиру радість?
А, скажімо років в 7-10 що було, чи раніше - в дитинстві?
І в 14-15?

Воронка

Сьогодні зранку бачила Воронку.
Таку, як у фільмі “Ночной дозор”
Біля м. Чернігівська з одного даху зірвалась чорна зграя птахів, закружляла над будинком... Розкрутилася, пролетіла над сусіднім будинком, зірвавши з даху ще одну чорну зграю, вони злились в одну воронку довго кружляли над дорогою, підхоплюючи з сусідніх будинків усе більше птахів...
Це що, так буває щоранку? Чи тільки тому, що я раніше звичайного їхала на роботу?

Повстанець

В новинах був якийсь репортаж про УПА. Федько почув "повстанська армія" і почав тихенько собі під ніс наспівувати "Лента за лентою..." :) Мамка моя тоді каже: "Боже мій, що він у вас співає... Ви, правда в мене співали "Мы шли под грохот канонады"...".

Залізла згадати слова - зробила для себе відкриття - "німецька (!) революційна пісня", а співали як радянську... А ще одне відкриття, пов'язане з цією піснею - 

104_km

  в школі її вчив українською мовою! Ага "...І вражений кулею в серце, хлопчина додолу упав..." - щоправда він більше ніяких слів не пам'ятає...

А Федька, 

fekla_fekla

  каже що ми спортили, дали йому послухати дитячих пісеньок і тепер у нього з "Лента за лентою" конкурує "Чунга-чанга", але як на мене то виховання має бути різнобічним. Бо дуже легко віж одних крайнощів вдатись до інших. Це я і в мові помітила: набагато простіше просто з російської перейти на українську. А от зберегти двомовність - складніше.
А втім, ось вони - уламки мого радянського дитинства:

МАЛЕНЬКИЙ БАРАБАНЩИК

Немецкая революционная песня

Мы шли под грохот канонады,
Мы смерти смотрели в лицо,
Вперед продвигались отряды
Спартаковцев, смелых бойцов.

Средь нас был юный барабанщик,
В атаках он шел впереди
С веселым другом барабаном,
С огнем большевистским в груди.

Однажды ночью на привале
Он песню веселую пел,
Но пулей вражеской сраженный,
Пропеть до конца не успел.

С улыбкой юный барабанщик
На землю сырую упал,
И смолк наш юный барабанщик,
Его барабан замолчал.

Промчались годы боевые,
Окончен наш славный поход.
Погиб наш юный барабанщик,
Но песня о нем не умрет.

Конец 1920-х годов
Михаил Светлов

Майстерня

Ось днями зробила таку осінню пляшечку. Феклуша мені казала, як ця техніка називається, але я забула.

ВР

Вони знову розійшлись!
<нервовий сміх за кадром>

Кундера, українці і пам'ять

Бачила Чехію.
Читаю Кундеру.

Ще коли була там, усвідомила багато аналогій, між Чехією і Україною. Історичних моментів, світосприйняття...
Тільки чехи вже добре розуміють власну історію, тримаються за цілісність свого народу і розбудовують державу, а ми поки що розгублено знизуємо плечима...
Настільки розгублено, що навіть проект "100 визначних українців" для нас є суперечливим: кого вважати українцем, хто народився/жив/працював для Неньки?; герої захіної України не є героями для східної і навпаки... Та й історії власного народу не знаємо. Якщо якесь прізвище й чув на уроках ще в школі, то що це за людина була і чим займалась, залишається в тумані...
"Все это было бы смешно, когда бы не было так грустно". Ще кілька років тому мені такі прізвища, як Мазепа, Петлюра, Бандера - були синонімами, тобто я однаково мало знала про кожного з них, що вже говорити про визначення кращих із кращих.
Тому може для інших країн такий проект був розважальним, то для нас - необхідним. Народ з амнезією. Треба трохи впасти в транс і згадати власне минуле...
Савік Шустер в своїй програмі спитав: "Чи потрібна вам сьогодні правда про Голодомор?" Авжеж потрібна. Нам тепер вкрай потрібна правда, про все. Про нас, бо ми так мало знаємо... І зараз, бо коли ще? Поки ще є ті люди, які хоч щось пам'ятають, і вже є ті, хто зможе почути.
От якби дати кожній бабуні з ясною головою комп з інтеренетом - нехай поширює спогади... але ні, пам'ять так просто не повертається, тим більше пам'ять народу. Треба приходити до стареньких, сідати затишно, пити чай і повільно, крок за кроком згадувати минуле. Із сотнями подробиць :) а під час війни на весіллі була, плаття собі таке пошила, це тепер купляють, а раніше шили собі самі, матерію на нього таку хорошу купила в Житомирі, саме туди до родичів їздила, а двоюрідний брат із сусудом, ой таких гарний хлопець був, усе сміялись...
Добре пам'ятаю, як в дитинстві ми з бабою багато говорили про минуле, з дідом теж, але менше, він більше бачив, тому й мовчав... Про війну, про післявійни, як німецький полон відробляли, хто повернувся. Трохи й про довоєнні роки, дід розказував як його батька забирали, як зерно під гноєм ховали, який голод був, коли коней до стелі стайні підв'язували, аби не пали, бо орати не буде як. Що дід, що баба - молодші діти і сім'ях, в кожній по чотири дитини і всі вижили, вже потім війна своє забрала. А ще дід якось показував хату куркуля, за яку всю сім'ю розкулачили і пустили етапом в Сибір - так, сарайчик, тільки що дах бляшаний... і ще дорогу, в яку людей закатували, так що їдеш тою дорогою, а з землі руки-ноги стирчать...

Знаєте, от дуже хочеться, щоб до того часу, як Федько буде в школі вчити історію, написали хороші підручники. Адекватні, максимально обґрунтовані. Бо сьогодні дуже легко перехилити історію вже по інший бік правди... Хочеться підглядати в його підручники і самій довчати історію... Бо я коли вчилась у школі, то були перші роки Незалежності: старі радянські підручники вже повикидали, а нових ще не написали. Вчились по якихось методичках, якісь ксерокопії з рефератів студентів... ще якщо з Київською Руссю було більш-менш, потім був провал, далі - Гетьмани, про яких вчили переважно тілько прізвища і погано оцінювали їхні внески в розбудову України. Трохи пам'ятаю Визвольну Війну, за часів Хмельницького, але там наприкінці знову були проблеми з акцентами... і майже одразу переходили до Другої світової. Про революцію 1917 року згадували, звичайно, але ще самі вчителі не розуміли, що з того потрібно згадувати, а що ні.

М. Кундера: "Книга сміху і забуття"
"...- Если хотят ликвидировать народ, - говорил Гюбл,  -  у него прежде всего отнимают память. Уничтожают его книги, его культуру, его историю. И  кто-то  другой  напишет  для  него другие книги, навяжет другую  культуру  и  придумает  другую историю. Так постепенно народ начнет забывать, кто он и  кем был. Мир вокруг него забудет об этом еще намного раньше.
- А язык?
- А зачем кому-то у нас его отнимать? Он станет  просто фольклором и раньше или позже отомрет естественной смертью.
Было  ли  это  гиперболой,  продиктованной  бесконечной печалью?
Или правда, что  народ  не  способен  пересечь  пустыню организованного забвения и остаться живым?
Никто  из  нас  не  знает,   что   впереди.   Но   одно определенно: в минуты  ясновидения  чешский  народ  может  с близкого  расстояния  узреть  образ  своей  смерти.  Не  как реальность  и  даже  не  как  неотвратимое  будущее,  а  как совершенно конкретную возможность. Его смерть всегда рядом..."

Комплекси меншовартості

Дитина з глибокого й зубожілого, а часом майже повністю вимерлого від голоду українського села раптово потрапляє до іншого світу. Вгодовані й гарно одягнені москвичі замість конаючих брудних українських селян, сяючі багатоповерхові будинки, замість почорнілих хат, де й стріхи позривали у пошуках колосків. Тут і в дорослого станеться культурний шок. Після такої поїздки у дитини навічно фіксується у свідомості, що українцем бути погано, що все українське навіть не другорядне, а взагалі – повний непотріб. Лише Москва, та все російське - це круто.

дякую danmer за лінку.

P.S.: Давно вже усвідомила, що жорстокість народжується з комплексів...

Контрасти

24, в День пам'яті, поїхали на Михайлівську поставити свічечки: Сьо, Федько, Феклуша і я. Завчасно не збирались, просто надумались і поїхали, тому вийшло щиро. Настрій був такий... зворушений, затишний. Потім з Федьком вперше спуститись на фунікулері.

Коли повертались додому - в нас під вікнами на дитячому майданчику бухали якісь підлітки. Навряд це в них були поминки... Ну, бухали б собі й бухали... те, що на  майданчику - то в нас це різновид норми - місцинок де посидіти не так багато, але... Розтрощили пісочницю і понарозбивали пляшок...

Наступного дня ми, коли йшли на прогулянку, пішли наводити лад. Мужики (Сьо з Федьком) полагодили пісочницю, я зібрала скло й сміття (доречі, рибку до пива за ніч жоден голодний вуличний кіт не з'їв...).

Ми, звичайно, молодці :) але я то кажу не для того, шоб хвалитися тімуровськими вчинками. Просто... мені це було не важко. Ми мали на це час і можливості і зробили маленький куточок світу кращим (хоча хтось за добу до цього цей самий куточок спаплюжив ;) ...) І це було не важко, а приємно. Бо наступного дня там будуть гратись чиїсь дітки і ні в кого не псуватиметься настрій через чиюсь лиху вдачу...

Давайте робити наш світ кращим! В нас ще стільки справ!

Чехія

Чехія весела країна. Робочий день у них пичинається о 5-6 ранку. А в 16:00 вже закінчується. Після восьмої вечора на вулицях вже блукають самі туристи. О 21:00 - все, місто вимирає, всі сплять :) Кажуть в них це повелося з часів австрійського панування, бо у імператора Франца-Йосифа було безсоння, вставав раненько, а з ним і країна :)
Мова як і в Польщі, рятувала українська з англійською. Взагалі, інтуїтивно чеську можна зрозуміти:
VEPRŠOVE - свинина (вепрятина :)
PROSIM - будь ласка...
Тільки іноді неправильно:
POZOR! POLICIA VORUE - це означає "Увага! Поліція попереджає", а не те, що ми думаємо :)
TRUSY - колготки
KOLHOTY - штани
HERNA - ігрові автомати
ČERSTVE - свіже
HYTRA ŽÁBA - розумна дівчина
Замість "і" в сенсі "та" вони кажуть "а".
А числівники чехи розуміють україномовні, за винятком сорока: 40 - čtyřicet (чтиржіцет), а й правда куди воно в українській поділася четвірка?

Зрештою, Прага. Старе Место і Йозефов:
(не забуваємо читати підписи під фотками, бо ліньки сюди переписувати)

Прага.Старе место і Йозефов

Їжу їли виключно національну (кнедлики, свічкова), напої також пили чеські, окрім відомого пива Крушовіце та Бєхєровки, те, що п'ють самі чехи - фернет сток (настоянка на травах) та сливовіцу (сливову горілку).

Наступного дня ми мали екскурсію на королівський завод Krušovice. Всього у виробництві пива задіяно 13-15 чоловік, решта - адміністрація...

Завод Krušovice

А звідти - в Карлови Вари. Проїхали повз готель, в якому люблять відпочивати наші політичні діячі. Погуляли містою. Накупили карловарських вафель, солі для ванн. Знайшли чудовий канцелярський магазинчик koh-i-noor - купили Федькові олівців, а fekla_fekla  випила коктейльчик "Вогняна відьма", я - гарячий абсент. Потім ще два кола холодного... Але роздинкою вечору був не стільки абсент, скільки музикант в барі - мабуть араб Shagal /Shahal/Shakal (не знаю як правильно). Чудове звучання гитари, запальна музика - словом, хороший настрій забезпечено :)
О 22:00 все раптово припинилося (такі закони) і абсент, і музика і ми поплентались в готель у стані "випив більше ніж міг, але менше ніж хотів". Тому, замість того, щоб прийти, лягти і виспатись, дорогою купили ще винця і вже в готелі випили його з нашими напарниками по абсент-бару - архітекторами. А з іхнього номера можна було через вікно вилізти на дах. Ось ми так стояли, пили вино, балакали, дивились у празьке небо... до трьох ночі...

А о 6:00 ми вже страшенно про це шкодували... Зібрали речі, поснідали, сіли в автобус. От коли стоїш на землі, ще й на свіжому повітрі - стан нормальний, а як їдеш в автобусі і гойдаєшся - легше вмерти...
Але, нащастя, чеський замок Штернберг недалеко від Праги. Незважаючи не те, що це справжній замок, із кришталем, золотими рамами і гобеленами, він виявився напрочуд затишним. Можливо тому, що його власник сам там мешкає.

Чеський Штернберг

Обійшовши замок, ми поїхали в Кутну Гору. Спершу в Костніцу.

Костніца

А потім просто погуляли Кутною Горою:

Кутна Гора

Їхали з Чехії ми 17 листопада - в День Боротьби за Свободу і Демократію - одне з Державних свят Державності Чеської Держави :)

Польща

Як вже писала Феклуша, в Польші ми були один день і той - День Незалежності. Пробігли по Вавелю, потім Королівською дорогою - повз Ягеллонський університет, Маріацький костел, послухали хейнал краківського трубача... Ну, про те, як ми здобули диск із пісеньками про Краків почитаєте у fekla_fekla  :)
З мовою у нас ніяких проблем не було, схожість з українською та деякі слова англійською вирішували усі питання.
Все що нам встигло знадобитись:
KANTOR - обмінник та
SKLEP - магазин.

(а ще можна читати комертарі до фоток)

Краків

Вже другого дня ми вирушили у Вєлічку - містечко під Краковом, де знаходиться сольва шахта. За легендою коли угорська принцеса Кінга мала одружитися із польським королем, вона попросила у батька посаг - сольову копальню. Батько виділив їй одну. Тоді Кінга зняла із пальця обручку і вкинула в шахту. Поїхала в Польщу, одружилася із королем і наказала копати колодязь. Копали-копали і раптом надибали обручку... а навколо - поклади солі. Отак з'явилась сольова шахта, а св. Кiнга стала покровителькою гірників.

Сольова шахта

В шахті багато вирізблених сольових фігур. Ну так, одні беруть зустрічний план, підвищені зобов'язання, виконують план з видобутку солі, звітують в тонах, а інші - в робочий час фігурки із солі тешуть :)
Найбільш вражає каплиця Святої Кінги:

З шахти піднімали у чотириповерховому ліфті, по 9 осіб на поверсі. Звідти вже поїхали в Чехію.
Далі буде...

Home, sweet home

Ми вдома.
Деталі згодом.

Що для мене, що для

fekla_fekla

 це поїздка просто "пир во время чумы". Повернулись, день перепочили - і з головою в окріп...

Перший сніг

Уранці біля хати малесенькі сліди -
Зайчаточко вухате приходило сюди.
Стояло біля хати, ступило на поріг.
Хотіло нам сказати, що випав перший сніг!

Моя хата з краю

Навіяло...

fekla_fekla

 вчора зауважила, що побувала на "центральній" Троєщині, то вона така сама, як в аніґдотах - із гопніками і сємачками. А на нашому краю якось це явище зникло...
Мораль: добре жити не просто на краю Києва, а на краю, краю Києва :)

Фрактали

Весь світ тримається на фракталах. Цей термін гуляє навколо мене кілька років, але досі я не усвідомлювала його значущості.

Усі люди на Землі знайомі через сім потисків руки.

Нормативний документ, регламент містить посилання на інші документи, в яких також згадуються якісь регламенти, правила. І все це дерево пов’язаних документів збудовує єдину систему. Цілісну і продуману (це, звісно, в ідеальному випадку).

І книги. Сьогодні в метро дуже ясно собі уявила… що існує якась збірка необхідно інформації про світ, про його закони, правила. Всю історію свого існування, люди, у міру своїх можливостей, намагаються дізнатись про ці закони, а згодом і записати їх. І потім знайдуться інші люди, які читатимуть ці книги. Писатимуть свої. І книг стає дедалі більше. Усих їх вже не перечитаєш. Як тоді знати, що ота первинна інформація не зникає?
Я, наприклад, не читала робіт Лейбніца, але Борхес читав. То я прочитаю Борхеса. Якщо в першоджерелі була важлива інформація, вона так чи інакше, через якісь образи і настрої перейде далі. Так само й Лейбніц, напевно, читав книги, недосяжні Борхесу, а тим більше мені. Але все, що в книгах є, не зникає. Книги були кимось прочитані, пропущені крізь свідомість і світосприйняття і будуть передані далі. 

Борхес

"...Журналисты  развили теорию,  что Господь Бог спрятал  мастодонтов  под землей,  дабы  испытать набожность теологов; Чарлз Кингсли  отверг  мысль, будто  Господь  мог  начертать на  скалах "плоский и грандиозный  обман"..."

Борхес. Суцільне задоволення :)

'

Щось мене сьогодні надто дратує відсутність апострофу...
Оці перемикання розкладок, вставляння * і "....

Я не хочу нікому нічого нав'язувати... Не треба насильної українізації, але й для добровільної українізації стільки перешкод!

Хочу клаву з ґ!!!
Хочу апостроф в ЖЖ!!!
Хочу україномовну Вінду!!!

Недосяжна акредитація

У нас в інституті три випробувальні лабораторії. Одна була акредитована на ДСТУ ISO/IEC 17025 ще у 2001 році, друга - в 2005 або 2006, не пам'ятаю точно. А наша - досі ніяк на акредитуєть ся.
Дедалі більше це все нагадує:

"Было у отца три сына:
Старший - умный был детина,
Средний был - и так, и сяк,
Младший - вовсе был дурак..."

"Не умирай, молодость!"

Надумались одного недільного ранку чотири дівки згадати молодість...
Покинули вдома чоловіків, дітей та інших родичів і подались на шкільний стадіон - ніжки свої дівочі розім'яти, через гумку пострибати.

Недільні пострибеньки

Насміялися добряче. Десь за ці n років трохи-таки порозгубили легкість та невимушеність стрибків :) Замість граційних пострибеньок видавались переважно героїчні гупання. Але, зрештою, все не так вже й погано. Звичайно, до колишньої майстерності навряд чи дотягнемо, але потрошку розворушитись цілком можливо...
Якісь хлопці років 7-8 кидали поряд із нами пітарди. Кумедні - вони думали, що нас ще можна злякати якимись пітардами... :) А нам вже хоч трава не рости...
Багато всього згадалося - й вправи ("козли", "бантики", "рибки", "перельотики", "троьшечки"), й приказки ("стратила-стратила"), навіть особливості одягу й взуття, які заважають або навпаки полегшують стрибання.
Пострибавши десь з годинку потомилися, пішли додому.
Вирішили принагідно повторити подвиг, тілько запросити на це дійство ще й глядачів - посадити в рядок наших мужиків. Нахай насолоджуються видовищем :)
Загалом, ми лишились собою задоволені. Думаю, жителі навколишніх будинків також :)

Мова

Зараз на роботі займаюсь тим, що актуалізую документи, яка сама ж і писала 3 роки тому.
Який жах! Як я могла ТАК писати. Якісь важчелезні звороти, надумані конструкції. У кожному реченні стилістичні неузгодженості...
Чого вже прискіпуватись до інших, коли ТАКОГО наробила власноруч...

Будинок

Сьогодні зранку на дверях свого під'їзду знайшла таку об'яву:
"Уважаемые жильцы!
Дом дал трещины на 6, 7 и 16 этажах. Немедленно прекратите ремонтные работы, от этого зависят жизни людей!"
Потішилася... Може хоча б через трагедію в Дніпропетровську хоч трохи замисляться... Хоча наші люди в найкращих традиціях, живуть тільки сьогоднішнім днем і про наслідки не сильно замислюються.
Щовихідних виносять у мішках по півстіни. А будинок-то й так - не витвір архітектури, збудований в 1991 році, що також накладає свої умовності. Де тоді брали цемент? - на будівництві, з чого тоді будинки будували - загадка.
Он хата мого діда, збудована своїми руками простояла 50 років і теж розтріскалася, а наш будинок, думаю 50 років не протягне.

Словом, тікати треба.
Тепер лише питання - куди і як...

P.S.: Бідна Україна, ми дійшли до тої межі, коли усі комунікації, обладнання, споруди дійшли до свого граничного терміну експлуатації. Тепер усе буде тріскатись і розвалюватись.
Хоч би трохи клепки нашим князям, хоч би трохи...

День народження суч.укр.культ.

18

Значит так, други мои!

Как вы все хорошо помните ;) 18-го у меня ДР.
Посему в субботу, 20-го, я жду вас всех у себя, часам к четырем...
Самих, с половинками, с наследниками - у кого как получится.

Подарки - символические, без оных - тоже можно.
Буду рада книгам, так как изголодалась по хорошей литературе, к тому
же опять подолгу езжу в транспорте.

Ничего экстра-ординарного не обещаю, но что хорошо посидим - так это
обязательно :)
Хоть новости какие друг о друге узнаем :)

Кормить не буду, буду поить :)
То есть приходить сытыми и с запасной печенью.

Распрастранение информации приветствуется.

Васька

74 плеєри iPod!

Сколько электричества производит Ваше тело?(Триникси)

295 ватт

Этой энергии хватило бы на работу: Обычных лампочек - 3 шт Плееров iPod - 74 шт Приставок Xbox - 1 шт От 3 таких как я мог бы работать холодильник Я на 18% энергичнее среднестатистического человека

Пройти тест!

74 плеєри iPod! Я можу собою пишатися :)

Звірятка

 В дитинстві ми з

fekla_fekla

  дуже любили гратися в "Зоопарк". Ми й від справжнього зоопарку жили недалеко - майже кожні вихідні там бували, знали усіх звірів на імена.
А такий зоопарк був у нас вдома:

Тепер ним грається Федько.
Зараз такі іграшки купити неможливо. У найкращому випадку продають такі:

Більш реалістичні, що теж не погано.
Але мені до вподоби оті простенькі, пластмасові, з добрими мордочками :)

Соціалізація

Перше, що приніс Федько з дит.садка - це стрілялки. Складає пальці "пістолетом" і каже "пдш!" :)
Досі його це не дуже цікавило.
Обговорюємо правила - у неозброєних не стріляти - або "війна" для всіх, коли в кожного зброя, або - стріляти по мішенях...

Мангуп. XIX століття

Дорогой Рома!

Просто шикарний лист!
Ой треба собі запам'ятати, на майбутнє, як то кажуть... :)

А ще

Федько вже другий день ходив у дит.садочок.

Крим. Повернення

Правду кажучи, це був чи не найкращий мій Крим. Точно кращий ніж попередній.
Різнокольоровий ліс: червоні зарості дикого винограду, темно-зелена хвоя, жовті й салатові листочки...
І люди - свої і небагато :) А тому ще більш затишно.

Тепе-Кермен

Ніде довго не затримуватись - два-три дні на одному місці і нехай переважно по знайомим місцинкам, але вересень їх зробив інакшими...
І малий вже сам ходить, майже усюди - 2/3 шляху на гору, і цілком сам - вниз.

Мангуп-Кале

А море такого чудового кольору і настільки прозоре, що навіть не віриться! Прохолодне звичайно, але дуже вже гарне...

Мис Айя

І хочеться відкривати собі нові куточки землі.

Крим

Сьогодні їдемо. Там осінь і дощ.
Але це нам не зашкодить :)

А прикольно :)

ок, запам'ятаю

Добро пожаловать в Полтаву!

Ваш город на Украине - Полтава! Промышленный и культурный центр, здесь род. и жили такие видные деятели как Луначарский и Гоголь, Остроградский и Лысенко. Расположен на реке Ворскла (левый приток Днепра). Население - 315 тыс. человек.

Пройти тест

Френдоцит

"...Позвольте мне запереть дверь на черный ход и забрать ключ, - заговорил Борменталь, прячась за дверь в стене и прикрывая ладонью лицо - это временно, не из недоверия к вам..."

Просто не встигаю перечитувати. Вибачайте.

life :(

Люди, а хто знає, що то відбувається з life-ом? Вже тиждень-два доволі часто пропадає зв'язок - то на 10 хв, то на годину. "Мережа зайнята" і нікуди не можна додзвонитись, навіть у сервісцентр?

Форум видавців

Третій рік поспіль прагну відвідати Форум видавців у Львові. І втретє пролітаю повз...

Треба сідати з календариком і розписувати собі наступний рік...

ГогольFest

Вчора була. Задумка цікава.
Роздивилася інсталяції - деякі сподобались. Чула ДахуБраху - no comment.
Але найбільше мені сподобалася сама місцинка - Арсенал - відвідала вперше, певно не востаннє.

ВертиФест

ЭСХАР-2007 отменен. Не желая мириться с обломом, творческое объединение "Вертикаль" (Киев) объявляет о проведении первого собственного фестиваля авторской песни и акустического рока "Вертикаль-2007", который состоится 7-8-9 сентября, под Киевом, в лесу, на берегу Киевского водохранилища, в районе поселков Лютеж и Козаровичи.

Концепция фестиваля состоит в совместном пребывании вопиюще творческого люда, небезразличного к бардовскому или рок-движению, в живописном месте, за исполнением стихов, песен, плясок и безобразий. Будем ли мы делать «мастерские» - вопрос еще открытый; но в любом случае состоятся отдельные концерты небезызвестных нам героев из Киева и не только; а также большой общий концерт. Приглашаем всех желающих. Проживание в палатках (бездомных постараемся вписать), еду – с собой. Незнающих дорогу можем встречать на пл. Шевченко в Киеве, или ближе к месту фестиваля (уточняется). На тропинке к поляне будут указатели «Фестиваль».

За подробностями обращайтесь на наш сайт: http://vertikal.org.ua – на главной странице вы найдете обновленную информацию, а в гостевой книге получите ответы на вопросы. Контакты: Андрей Нефедов 8 096 374 70 03; Вадим Волков 8 050 448 60 98, vvolkov@actavis.com.ua; Инна Волошина (Ладошка) 8 095 270 25 40; Марина Николайчук (Солнышко) 8097 797 99 16.

Человеки! Разнесите эту весть по известным вам местам в Интернете, а также скажите тем, кому это нужно, посредством телефона, да и без него.

ХаосСтоп

Сьо влаштувався на роботу.
Федька беруть у садочок.
Але це все буде наприкінці вересня.
(До речі, ще про кінець вересня - 28, 29, 30 вересня в кінотеатрі "Жовтень" показують трилогію "З табуретом через Гімалаї")

А ось підлога:

Посеред кімнати випадково вийшла смуга більш темного паркету. Точніше не зовсім випадково, Сьо так вирішив - не морочитись і не сортувати. Тому цю смугу назвали "Смуга Кривошеї" (типу "Лінія Мажено") :)

Хаос

Я живу в хаосі. Ми всі живемо в хаосі.
2 тижні наші бідні мужики власноруч перестеляють підлогу в кімнаті. Розколупали підлогу, повикидали прогнилі лаги. Перепад поперек кімнати 7 см... Від стяжки відмовились. Вирівняли новими лагами.

Настлали фанеру. І тепер лишився тільки сам паркет...

Я вже вирізаю їм медальки...

В хаті жити незручно - всюди якісь речі, тумбочки. Ми втрьох живемо у Феклуши в кімнаті, вона взагалі - в коридорі...
Але в усьому цьому є великий плюс - Федько майструє...


Раптово виявилось, що мені необхідно виходити на роботу, раніше ніж я збиралась. Вірогідно, з жовтня.
Тож я бігаю оформлюю малого в садочок. Проходимо тех. огляд, точніше медкомісію :) Дитячі поліклініки - це окреме задоволення...
Сьо звільнився з роботи, а на нову ще не влаштувався.

Але... То все маячня, бо за півтора тижні нас чекає Крим!

Віддати дитячі речі

Шановні!
Хто чув, де в Києві можна здати дитячі речі до Будинків дитини, чи щось таке?
Колись було щось на території Видубицького монастиря. Так, ні?

Нова спільнота

Нова спільнота присвячена етнічним фестивалям та фестивалям української музики EthnoUkraine

Смішно :)

Какой Ваш реальный возраст и сколько Вы проживете? (Триникси)

Ваш реальный возраст 15 лет/года Вы проживете еще 90 лет/года Пройти тест!

...з повагою, проф. Прєображенскій

Їхала у напівпорожньому трамваї. З усих 20 пасажирів, 8 викинули сміття у вікно. У решти, мабуть, просто не було чого викинути...

Культура, кажете. Те, чого так легко позбутися, і так складно надбати знов. І одна окрема людина цьому не зарадить, тільки якщо всі. Я можу почати з себе, точніше, я почала вже давно, але... ще не скоро, ще дуже не скоро, а може й ніколи.

Залишати сміття після пікніка, паркувати автівку на газоні, на весь салон автобуса реготати в мобілку... Чим це викорінюється, муштрою поліцейської держави чи любов'ю до своєї Батьківшини? Я не знаю...

Власність

Товариші!
Порадьте до кого можна звернутись по консультацію?
Моя тітка має квартиру, приватизовану, хоче залишити її у спадок. Як краще це зробити (дарувати, продавати), щоб сплатити найменше мита і щоб спадок отримав саме той спадкоємець, якого вона обере.

"Прощавай, яблучко!"

Ябко діждало нового врожаю...

1941-1945

...Оцим можна передати усю повноту мого сприйняття Великої Вітчизняної:

Щойно за вікном

Навіть не віриться, що буває такий захід сонця...

Карпатія

Зранку повернулись. З Шешорів. Чудова місцинка, привітні люди. Почувались дуже комфортно, хоча хатинку винайняли, як то кажуть "без вигод", але нам і так було з головою.
Пощастило з погодою. І взагалі - дуже непогана альтернатива морю, особливо як згадати скілько людей тепер у Криму...
Фотки із коментарями:

Шешори

Дорогою назад на Косівському ринку прикупила собі плахту (вишиванку вже мала). Вдома вбралася - просто лялечка :) Тепер це в мене буде офіційне святкове вбрання. А що, індуси ж бо ходять на усілякі світські заходи у сарі чи у тюрбанах, араби - в арафатках. От і я замість "чьорний ніз, бєлий вєрх" носитиму національне вбрання. Бо мені в ньому набагато затишніше, аніж у діловому костюмі.

За 2 години до потяга

Сьогодні раптово відчула, що вислів "бешенной собаке сто верст - не крюк" має до мене якесь відношення :)
Раніше, для 4-годинної поїздки електричкою треба було "збиратись". Згодом, ніч в поїзді - це була подорож, а електричкою - це так, дрібниці, просто трохи довше ніж на роботу. Після поїздки до Петербургу (доба в один кінець), чергова ніч в поїзді до Чернівців вже не видається пригодою. Але їхати все одно приємно. І легко.
Завдяки тому, що вирішили жити в хатинці, то не беремо намет і спальники - легкі рюкзачки дуже сприяють легкому настрою :)

Щасливо залишатись!
А ми на тиждень в Карпати.

С-Пб.

24 години в поїзді «Київ-Санкт-Петербург», 35 годин в місті і 24 години в поїзді «Санкт-Петербург-Київ».

Петербург

Місто дуже просторе, витримане в одному стилі. Урочисте, але не затишне, як парадна вітальня. Дуже чисте і доглянуте (принаймні, центр), історичні будівлі якісно відреставровані. Дуже багато університетів і театрів. Незважаючи на те, що усе дуже незвичне, місто нам сподобалось.

Люди
Люди вдягнені дуже цивільно. Таких, що мають нестандарну зовнішність, яскравий одяг – небагато. Навіть неформали траплялися нам «класичні» - у чорних футболках із написами і косухах. І ще emo – але також стриманіші за наших – трохи смужечок, трохи чубчиків :)

В метро читають. Без фанатизму, не більше ніж у Києві. Єдине що – не помітила «жіночих» романів – просто страсті і сльози, більше фентезі.
В центрі міста немає ніяких яток, розкладок – не можна купити ні водички, ні серветок, ні жувачки. І зовсів немає громадських туалетів. Таке враження, що пітерці не п’ють ні пива ні води, а тому й туалети їм ні до чого…
А ще – знімають кіно. Будеш знімати, коли стільки серіалів про бандитськийпетербург і вулицірозбитихліхтарів понавигадували.

Діти
Дітей мало, хоча різного віку – в Росії, мабуть, не бало демографічного спаду, а тому немає і росту. За дві доби на вулицях зустріли всього двох вагітних і двох малих у возиках. Ну і з десяток дітей віком до 10 років. Київ, в порівнянні, – просто таки місто дітей.

Метро
А метро яке! То закриті станції (двері і у вагона, і у станції), то двоповерхові, а на деяких станціях обидва поїзди їдуть в один бік… Розвилки в тунелях – є варіанти куди їхати. І оголощують зупинки таким заспокійливим, гіпнотизуючим голосом (а в нас урочисто – як конферанс’є на концерті)…

Музика
Виявляється, рускій рок живе :) Якийсь фестиваль пива, а виступає «Аліса», «Агата Крісті», «Король і Шут», «Чиж»… Якось не звертала уваги, а виявляється, у нас вже є альтернатива.

Міліція
Міліція тут усюди. В середині дня, в понеділок, без усяких свят в цетрі міста чергують бобики. Без паспортів навіть місцеві з хати не виходять, не кажучи вже про приїжджих. Документи на вулицях перевіряють, хоча, звісно, й не так як у Москві.
Рестрація за місцем проживання, якщо ви перебуваєте в країні 3 дні і більше. Причому, реєстрація не повідомлювальна (коли ти просто кажеш «ось я приїхав, поживу тутечки»), а дозвільна (тобто можуть дозволити пожити, а можуть сказати, щоб забирався геть).
Без паспорта навіть стартовий пакет для мобілки не купиш.
Після тривалого оформлення підключення ми пішли купити щось перекусити. Черга, чекаємо-чекаємо, а Феклуша тоді й питає: «Що, тут теж паспорт потрібен?» :)

Пити чи не пити
Після 23:00 горілку не продають. Пиво, хоча й продають цілодобово, але пити його на вулицях не можна – лише у «спеціально відведених для цього місцях» - кафешках. Ми якось були сіли у Літньому Саду на лавочці, тільки відколупнули по баночці, а вони тут як тут, викидайте, кажуть. Ага, зара… Зібралися й ходу. Засіли в кущах на Марсовому Полі й таки випили пива.

Гроші
Там життя дорожче. Особливо нас вразив проїзд. Увесь муніципальний транспорт – 14 руб, а це, приблизно 3 грн. Хоча маршрутки не набагато дорожче – 17 руб. ~ 3,5 грн.

В Пітері можна було б пожити деякий час, але не в Росії. Вони самі на заборах пишуть «Россия – для русских» і хай воно так і буде.

Западло завдає удару у відповідь

Не поїхали на Ладогу, через трабли із перетином білоруського кордону. Натомісць надумали їхати у Карпати, то вони <beep> по дорозі фосфор порозкидали...
Що ще має статися цього літа?

Підкамінь на День Незалежності

Етно-фест "Підкамінь-2007" перенесено на 24-26 серпня з огляду на техногенну аварію (себто розкиданий фосфор)

«Бумбокс»
«Бурдон»
«Green Silence»
Гурт мандрівних дяків «Вертеп»
«Гуцул Каліпсо»
«ДримбаДаДзига»
«Замкова тінь»
«Кому вниз»
«Lomaga’s Band»
«Люди Добрі»
«Н.Три»
«Оркестр VITO»
«Перкалаба»
«Пропала грамота»
«Cвята Ватра» («Puha Tuli»)
«ТІК» (Тверезість і культура)

Програма фестивалю

Цитата

Света Пономарева:
"Так получилось, что я, вероятно, не смогу петь в группе "Больно Далеко" свои песни. Так получилось. Нужна ваша помощь. 
1. Распечатать эту объяву у себя в жж
2. Вспомнить своих знакомых - артистичных, поющих дам

Группе "Больно далеко" требуется фронт-баба. С огромным голосом и совершенно всё равно какой внешностью. Артистичная. Свободно дышащая на сцене. Поющая так, будто прошла огонь\воду\медные трубы. Ничего больше не имеющая, кроме голоса. Очень здорово, если ещё сможет ритм-гитару осилить или там ритм-балалайку. 
Вот.

И ещё одна объява, не менее важная. Её можно и проигнорировать, поскольку тут речь только о моих проблемах. Эта объява, правда, может отменить первую, но вряд ли. 
НУЖНА НЯНЯ. Три-четыре раза в неделю по вечерам - с 17-18 до 21-22. Может быть - один из выходных плюс три вечера, к примеру пн, ср, пт, может быть, без выходного. С сентября. Оплата - стандартная - 10 грн-час. Главное пожелание - доброта, уравновешенность, любовь к детям. Подробности обговорим."

Шешори-2007 (Подільські)

Сьогодні повернулись із фесту Шешори.
Дуже стисло.

Плюси:
- сам фест - дивовижний (була вперше). Весь час є чим займатись, не нудьгуєш зовсім. Цікавинка на цікавинці.
- Південний Буг дуже гарна річка (я не можу порівняти місцинку із, власне, Шешорами, тому сприймала просто як воно є)
- вперше побувала на виставі "Даху" і зрозуміла чому "Даха Браха" :)
- із виконавців дуже сподобались Пакава Ить, Даха Браха, Очеретяний кіт, оркестр Мерліна Шепарда (чула, нажаль, не всіх)
- чарівна чайна, де добре, навіть якщо чай не пити.

Мінуси:
- найголовніший величезний мінус - аборигени. Дратувала велика кількість випадкових місцевих жителів, які не знамо за чим прийшли... Ходять, як у зоопарку, пальцями тицяють. Двоє взагалі підійшли, вхопили мого малого щоб сфоткатись - ні слова не кажучи, ніби то не людина, а мавпочка... Надвечір понапивалися, почали доколупуватись. Вбила б...
- генделики, де час від часу вмикали то Сердючку, то ще якусь біду... Продаж надувних кульок, якихось йо-йо, коротше увесь той непотріб, від якого саме й хочеться втекти...

Висновок - фестиваль чудовий, обов'язково поїду ще. Куди б його не занесло наступного року. Але організаторам треба обмежити доступ на фестивалі "випадковим" людям. Якщо вже за реєстрацію беруть по 50 грн., то нехай просто за вхід беруть хоч по 10-20! І ще - кастинг серед генделиків, щоб хоча б музику іншу вмикали. Щоб не звести нанівець усі надбання фестивалю.

Хай живуть Шешори!

Шешори-2007 (Подільські)

Альтернатива

Не маємо Ладоги. Проте, маємо Шешори, і грець із ним, що під Вінницею...

"Уже никто никуда не едет..."

Чекай нас, Ладога, наступного року...
На цей раз ми не встигли.
Виявилось, щоб на поїзді транзитом проїхати через Білорусь, дорослим достатньо паспорта громадянина України, а дітям необхідні "проїздні документи дитини" - які оформлюють в ОВИРах майже як закордонні паспорти - на це потрібні гроші і, що найгірше, час. А ми його не маємо. Добре, що хоч дізнались про це тепер, а не на кордоні. Так би висадили з поїзда...
Більше нічого не хочу чути про свободу людини в Білорусі...
Без Федька їхати - не варіант.

Як каже Леська: "Це якесь западло..."

Країна мрій

Вчора в самий дощ з'їздили на "Країну мрій". Дуже приємна атмосфера, хоча погода дійсно дуже завадила. Якби не дощ, завалились би десь на травичці й цілий день гуляли, а так малий швидко втомився. Хоча й так було весело :) Через рік обов'язково поїду на Шешори, якщо вже цього року не вийшло.

Країна мрій

(фоток не багато - більше фільмували як малий гоцав під ДримбуДаДзигу :) )
Дуже мені подобається відродження нашої культури. Вона, культура, і раніше була мені близька, але замість віддзеркалень справжнього етносу, ми мали лише уроки народознавства і радянську шароварщину на державні свята.
Але тепер є, справжнє, щире, моє...
Я люблю тебе, Україно!
(Тепер ми знаємо де та Країна Мрій)

Аби було бажання...

Спершу в нас у хаті з'явилась гойдалка. Трохи згодом - канат, мотузкова драбина, кільця і мат. Сьогодні - ще й боксерська груша...
Правда ж, добре коли є чим займатись вдома, якщо на дворі дощ?

"Дратуй, яблучко!"

В середині квітня купила яблучка. Раділи, - от, навчилися так зберігати яблучка, що вони усю зиму лежать, ще й навесні їх можна їсти... Ми їх одразу з'їли не всі - одне лишилося - закотилося на балконі... І пролежало там: спершу два тижні, потім усю ту страшенну спеку, що була, потім ще і ще... Не гниє, не псується...
Тільки-но тепер в нього трохи скукожилась шкурка - та й так, не сильно...

Спеціально його не викидаю - лишила подивитись скільки років воно так пролежить...
В якому світі ми живемо?

P.S.: А ще я тиждень тому шкоринку хліба в молоко вкинула. Молоко також не скисає...