* * *

Провина із часом стирається.
Пам’ять – уривками куцими.
Хто в різних містах прокидається,
Ходять пустими вулицями.

Шукають сліди один одного.
Ворожать старими книгами.
Та зрештою лишиться в кожного –
Лиш гіркота рідного імені.

На місяці перетинаються
Погляди. Просять вічності –
Менше, ніж встигли згаяти,
Більше, ніж зможуть винести.

Час підганяють розгублено,
Рахують життя десятками
По різних містах загублені,
До різних світів прив’язані.

Раніше гадали – що станеться?
Тепер точно знають – не збудеться.
Осі і відліки втрачено,
Координати загублені.

Їм ніби бракує відвертості
Слова вірного, погляду вільного.
Тримається на непевності
Усе, що лишилось спільного.

Та ось випадково зустрінуться…
Руки тиснути, щось собі думати,
Цікавитися із вічливості…
І знов розійтись розгублено…