Контрасти

24, в День пам'яті, поїхали на Михайлівську поставити свічечки: Сьо, Федько, Феклуша і я. Завчасно не збирались, просто надумались і поїхали, тому вийшло щиро. Настрій був такий... зворушений, затишний. Потім з Федьком вперше спуститись на фунікулері.

Коли повертались додому - в нас під вікнами на дитячому майданчику бухали якісь підлітки. Навряд це в них були поминки... Ну, бухали б собі й бухали... те, що на  майданчику - то в нас це різновид норми - місцинок де посидіти не так багато, але... Розтрощили пісочницю і понарозбивали пляшок...

Наступного дня ми, коли йшли на прогулянку, пішли наводити лад. Мужики (Сьо з Федьком) полагодили пісочницю, я зібрала скло й сміття (доречі, рибку до пива за ніч жоден голодний вуличний кіт не з'їв...).

Ми, звичайно, молодці :) але я то кажу не для того, шоб хвалитися тімуровськими вчинками. Просто... мені це було не важко. Ми мали на це час і можливості і зробили маленький куточок світу кращим (хоча хтось за добу до цього цей самий куточок спаплюжив ;) ...) І це було не важко, а приємно. Бо наступного дня там будуть гратись чиїсь дітки і ні в кого не псуватиметься настрій через чиюсь лиху вдачу...

Давайте робити наш світ кращим! В нас ще стільки справ!