Вчора було місячне затемнення, при чому червоне... Але про це ніхто й півслова не сказав, при тому, що про сонячне, яке було трохи більше двох тижнів - вся френдолєнта була розписана... Змістились пріоритети...
Ми теж спостерігали, спортерігали та спілкувалися... Взагалі-то всі ці затемнення такі неймовірні явища, що навіть не знаєш чи слід про них казати щось "для всіх"... Так багато вражень, що на слова не вистачає сил...
ні, ну затемнення - речі дуже красиві й вражаючі, згоден, але чому ж вони неймовірні? насправді, з боку астрономії - звичайні собі явища, що абсолютно точно вираховуються з орбіт лишень Землі та її супутника навколо сонця на мільйони років вперед-назад з мізерною похибкою) весь прикол в тому, що земна тінь-то сама нікуди не зникає, як не зникає нікуди і тінь Місяця, і тінь будь-якого тіла, на яке світить будь-яке світло. просто іноді, у своєму обертальному русі орбітою довкола Землі в її тінь потрапляє Місяць, а іноді в тінь Місяця потрапляє Земля, от і все)
Це все зрозуміло, але людина не може не переживати чогось особливого під час того як одне небесне тіло закриває собою чи ж бо своєю тінню інше небесне тіло. Хмари не йдуть у жодне порівняння - вони заблизькі до нас, а от уявіть, що сам факт Вашого існування на Землі зробив тінь на сонці темнішою, на якусь мізерну крихточку але ми теж причетні до того...
гм, згоден з Вами, трапляються моменти, коли емоції заливають логічний апарат) дійсно, одна справа - сухі факти явищ, а зовсім інша справа - людські переживання, пов"язані зі спостереженням цих явищ! пам"ятаю, як я, довго-довго наводячи різкість і збільшення, вперше побачив у окулярі підзорної труби "Турист-6" на свої очі кільця Сатурна. це був такий кайф, що я тоді ледь не луснув від захвату й радощів - адже нагода побачити інший світ іншої планети трапляється не кожного дня!!! але все ж хочу сказати, що ці явища не є вже такими "неймовірними". так, від них можна отримувати кайфу скільки завгодно, але ж, на мою думку, мислячому індивіду XXI-го сторіччя РХ необхідно усвідомлювати, ЩО він спостерігає, рівно як хоча б приблизно знати механізм того, ЩО він бачить. зрештою, інакше ж ми просто не можемо називати себе гомо-сапієнсами! погоджуєтесь?)
Я от тільки уявляю як це все сприймали чуваки які вперше! осягнули що саме відбувається... не зі своєї егоцентричної, тобто геоцентричної точки зору, ну там де зірки були прибиті до неба... а оці всі тіні від небесних тіл, що відбиваються на інші небесні тіла... Я чомусь коли це все спостерігаю завжди уявляю себе якимось древнім інком, який втикає в небо і шурупає про устрій світу :)
а я думал это от гарячего воздуха
ВідповістиВидалити:) та ні, просто сонечко трохи підсвічує :)
ВідповістиВидалитиДо речі, місяць був перекритий на 81%
А ми якраз виходили з перегляду "Бетмена", тому дуже ефектно і тематично вийшло із затемненням (жаль тільки, що не у формі кажана:))
ВідповістиВидалитиа я бачила і мені воно, щиро кажучи, сподобалось більше за сонячне :)
ВідповістиВидалити:) затемнення у формі кажана взагалі, проблематично :) от хіба що хмаринки
ВідповістиВидалитиМи теж спостерігали, спортерігали та спілкувалися...
ВідповістиВидалитиВзагалі-то всі ці затемнення такі неймовірні явища, що навіть не знаєш чи слід про них казати щось "для всіх"... Так багато вражень, що на слова не вистачає сил...
ні, ну затемнення - речі дуже красиві й вражаючі, згоден, але чому ж вони неймовірні?
ВідповістиВидалитинасправді, з боку астрономії - звичайні собі явища, що абсолютно точно вираховуються з орбіт лишень Землі та її супутника навколо сонця на мільйони років вперед-назад з мізерною похибкою)
весь прикол в тому, що земна тінь-то сама нікуди не зникає, як не зникає нікуди і тінь Місяця, і тінь будь-якого тіла, на яке світить будь-яке світло. просто іноді, у своєму обертальному русі орбітою довкола Землі в її тінь потрапляє Місяць, а іноді в тінь Місяця потрапляє Земля, от і все)
затемнення хмаринки кажаном :-D
ВідповістиВидалитиги) перечити не буду - як на мене, ці два небесні явища однозначно рівні за своєю красою
ВідповістиВидалитиЦе все зрозуміло, але людина не може не переживати чогось особливого під час того як одне небесне тіло закриває собою чи ж бо своєю тінню інше небесне тіло. Хмари не йдуть у жодне порівняння - вони заблизькі до нас, а от уявіть, що сам факт Вашого існування на Землі зробив тінь на сонці темнішою, на якусь мізерну крихточку але ми теж причетні до того...
ВідповістиВидалитигм, згоден з Вами, трапляються моменти, коли емоції заливають логічний апарат)
ВідповістиВидалитидійсно, одна справа - сухі факти явищ, а зовсім інша справа - людські переживання, пов"язані зі спостереженням цих явищ! пам"ятаю, як я, довго-довго наводячи різкість і збільшення, вперше побачив у окулярі підзорної труби "Турист-6" на свої очі кільця Сатурна. це був такий кайф, що я тоді ледь не луснув від захвату й радощів - адже нагода побачити інший світ іншої планети трапляється не кожного дня!!!
але все ж хочу сказати, що ці явища не є вже такими "неймовірними". так, від них можна отримувати кайфу скільки завгодно, але ж, на мою думку, мислячому індивіду XXI-го сторіччя РХ необхідно усвідомлювати, ЩО він спостерігає, рівно як хоча б приблизно знати механізм того, ЩО він бачить. зрештою, інакше ж ми просто не можемо називати себе гомо-сапієнсами! погоджуєтесь?)
Я от тільки уявляю як це все сприймали чуваки які вперше! осягнули що саме відбувається... не зі своєї егоцентричної, тобто геоцентричної точки зору, ну там де зірки були прибиті до неба... а оці всі тіні від небесних тіл, що відбиваються на інші небесні тіла... Я чомусь коли це все спостерігаю завжди уявляю себе якимось древнім інком, який втикає в небо і шурупає про устрій світу :)
ВідповістиВидалитиЦікаво, ніколи не думала про це
ВідповістиВидалити