Не хочу йти на батьківські збори, тягну час :)

Сьогодні треба було купити малому осінню взувачку, то дорогою додому зробила невеличке коло. Під дощем. Мала з собою парасольку, але навіщо вона, коли вересневий дощ, ще такий теплий і м'який. Осінь. Це мій час :)

Ну коли ще в тролейбусі можуть їздити отакі мужички "в самом расцвете сил", в дбайливо сплетених мамою теплих светриках ;) (мамою, бо я не уявляю собі дружину, що може сплести чоловікові такого светрика :))

Днями мені кілька мудрих жіночок зробили зауваження, що не годиться ходити в кедах в таку пору. Вони не розуміють, що я їх зараз навмисне вдягаю, бо щороку хочу відчути оте "холодно в кедах, но это фигня".

Сьогодні мама дорікала мені, що я ходжу без парасольки.

Дивний в мене зараз час... Так і стояла на порозі мокра з черевичками для сина, слухаючи мамине "Навіщо ж так мокнути" :)