Там перетинаються усі можливі історії життя, всі люди різні і відкриті, і часто дивляться одне одному у вічі. Це дуже мудрий хід розташовувати сидіння вздовж стінок вагону, а не одне за одним, як в усіх інших видах транспорту. Ранкове метро – спершу напівпорожнє, а потім заповнюється, дедалі щільніше, щільніше, іще щільніше… так, що вже здається нема куди, але ще трішечки, трішечки… В ранковому метро люди стають ближчі один до одного :) Впритул одне до одного – бадьорі бабуськи, сонні студенти… „- Чудово Вас розумію! – Ви не можете мене зрозуміти! - Авжеж можу”. Взимку взагалі кайф – зайдеш з морозу, а в метро тепленько, люди навколо, теплі, рухаються :) Такі собі молекули у броунівському русі ранкового метро.
Я люблю ранкове метро :) От написала і тепер сиджу, посміхаюся :)
Чудовий знимок!
ВідповістиВидалитиДякую :)
ВідповістиВидалититак, Чернігівська. Та хіба ж тільки там?
ВідповістиВидалититеперь и я люблю!
ВідповістиВидалити(очень похоже на одну нашу станцию)
:) здорово - покажешь?
ВідповістиВидалитиу меня фото нету(
ВідповістиВидалитино я сниму и покажу (но теперь уже это будет практически плагиат)
это будет диалог :)
ВідповістиВидалитиквасно)
ВідповістиВидалитидякуваю :)
ВідповістиВидалитиНе тільки там... http://eneki.livejournal.com/42126.html
ВідповістиВидалитигарно )
ВідповістиВидалитиMersi :)
ВідповістиВидалитиСкоро тобі цієї ж краси перепаде ;)
отож
ВідповістиВидалити