homeschooling

Чим ближче до часу "Ч", тим сильніше мене обіймає бажання вчинити не так як треба, а так, як душа просить...

Федькові в цей рік начебто пора йти до школи... І виявилось, що я цього зовсім не хочу. Тобто я школи не боюсь, не вважаю її тотальним злом і розумію, що там можна отримати доволі цікавий досвід. Сама ж бо через це пройшла. Хоча, якби не ДТЛ, то мої думки про школу були б більш безрадісними. ДТЛ перші років п’ять свого існування був просто казкою і ми після випуску багато говорили про те, що треба робити свою школу, де так можна було б вчитись не 2 роки, а всі десять. Питання – чого було тоді мріяти, якщо не збирались ці мрії втілювати? Тому варто спробувати, щоб лишитись чесним перед самим собою :)

Не буду говорити про очевидні речі - застарілість системи, сумнівний фаховий рівень вчителів, корупцію та інші моменти. Головне, що мене не влаштовує:
1. Низький рівень освіти (як не крути, а з кожним роком стає дедалі нижчим)
2. Занедбання творчого мислення і нестандартного підходу (адже в такому разі відповідь може не співпасти з результатом у підручнику)
3. Система оцінювання (взагалі вважаю її непотрібною, ні 5-бальну, ні 12-бальну, ніяку. Це лише підігрівання гордоти й зарозумілості - навіщо? Все одно згодом цінуватимуть не за формальні оцінки, а за реальні справи)
3. Псування розмовної мови (можливо на заході України це не проблема, але Київ - русифіковане місто. За 3 роки в садочку дитина з чистої української мови впевнено перейшла на суржик)
4. Загальна неповага до вчителя з боку учнів (Так, не кожного вчителя можна поважати, але мені б хотілося).
5. Гендерне питання (Вважаю, що чоловіки мають більше здібностей до навчання дітей, натомість педколективи, зазвичай суто жіночі).
6. Тривалість навчання (10-12 років неефективного процесу, до 8 уроків на день і купа домашнього завдання... А жити коли? Коли мандрувати і пізнавати світ? Якщо в початкових класах це ще не проблема, то у старших - катастрофа.)

Які моменти вважаю важливими в домашній освіті:
1. Головний аргумент прибічників загальних шкіл - соціалізація. Компенсуватиму це участю в різних гуртках і спілкуванням з друзями, які в нього вже є і ще зэявлятимуться. (Мені в загальноосвітній школі довелося набути такого соціального досвіду, який був доволі неприємним і більше ніколи в житті не згодився - мабуть для того його й пережила, щоб більше не натрапити... лишилась тільки думка, що діти - найжорстокіші люди).
2. Необхідно якось легалізувати освіту для дитини. Сподіваюсь, що до кінця шкільного віку в Україні щось придумають з узаконенням такої форми навчання, зрештою, ми ж не одні такі. А поки шукатиму або екстернат, або сільську школу, де можна буде просто "числитись".
3. У освітньому процесі має приймати участь не одна мати дитини. Треба залучати усі можливі варіанти для урізноманітнення - друзів, репетиторів, лекторів при музеях, гуртки і секції... Щоб не набридло, бо тоді куди не глянь - всюди мамка, то годує, то вдягає, то вчить.

Що мене непокоїть у разі домашньої освіти:
1. Головне - власний вільний час. Тут вже такого не буде, що відвів до школи і займаєшся своїми справами... З іншого боку - ніякої прив'язки до місця, розкладу, пори року. Не треба сонну дитину витягати взимку з-під ковдри і ще сонною відправляти робити вигляд, що вчишся, можна жити за природнім біологічним годинником. До того ж деякі заняття навіть вимагають незвичайного часу і місця. Астрономію, наприклад, значно приємніше вчити влітку в Криму, лежачи вночі на теплому камінці і спостерігаючи зорі, ніж раннім січневим ранком за атласами. А для власної свободи буду залучати татка, бабусь, товаришів... або вирішуватиму свої справи коли малі будуть зайняті в гуртках.
2. Питання відповідальності. Але це вже не питання. Мені значно важче було почати брати на себе відповідальність щодо щеплення і ставити підписи, які знімають усю відповідальність з медиків і перекладаючи її на мене... Бо медицина для мене темний ліс, і зважувати "за" і "проти" в питаннях, яких ти не розумієшся... Але один раз зважившись, далі стає легше. І дуже допомагає усвідомлення, що все, що з нами трапляється, потрібне для набуття певного досвіду, для усвідомлення або долання чогось.
А ще нарешті прийшло розуміння, що я живу в країні і намагаюсь уникати держави. Тож треба бути послідовною. Зрештою, знання для гармонійного життя є не менш важливими аніж здоров'я.

Так до чого це я. Просто оголошую, що мене цікавить ця тема - домашньої освіти. Тому якщо хтось десь щось чув або має слушні думки - пишіть. Буду вдячна :)