...коли бракує слів...

Я вже надто давно так не плакала над книгою... Добре, що нікого поряд немає. Не могла знайти кращого місця, щоб дочитати, ніж на роботі... Ця книжка вийняла мені душу... Надто в ній багато всього... Надто зворушливе ставлення до листів... Всього занадто...

Дуже рада, що прочитала її саме зараз. Не знаю, чи стало би сили в інший час.
Єдине, чого я ніколи не зможу зрозуміти - як можна викинути дрібнички і знищити усі листи - надіслані, отримані, ненадіслані. Для мене кожний лист в житті - це магія, з якою я ні за що не погоджуся розлучитися, хіба що відберуть силою.

upd: і все ж таки щось там у сюжеті не так, або автор про щось недоговорює чи не знає...