30 грудня 2006
Twister
Будемо на Новий рік грати у Твістер, досхочу :)
27 грудня 2006
26 грудня 2006
22 грудня 2006
Людина року: Кривошеї... обидва
Напій року: jasmine green tee
Настрій року: прагнення змін
Політик року: Тарасюк
Музика року: Крихітка Цахес і... Чунга-Чанга!
Фільм року: Firefly
Подорож року: Айя, Мангуп з малим
Знайомство року: Руслан з Пітєра
Розчарування року: навпаки: те, що раніше розчаровувало, тепер виправилося :)
Особиста подія року: почула "Ма-Ма"
Книга року: Умберто Еко: Маятник Фуко (читала майже увесь рік :)
Кабак року: -
Мрія на наступний рік: Відкриття страйкбольного сезону + Шешори
18 грудня 2006
Спогади
Що згадується - та людина, чи власні почуття до неї?
Бракує?
15 грудня 2006
Печерськ
Спочатку я поїхала 101-им автобусом через Московський міст. Потім з пересадкою на м. Льва Толстого - до м. Дружби народів. Звідти провулочками до вул. Івана Кудрі - зазирнула через заборчик на військову кафедру НТУ (заходити не стала :))...
Потім піднялась до Печерського мосту, звідти - по бул. Лесі Українки до м. Печерської. Посиділа трохи на лавочці... Підказала якомусь ірландцю дорогу до вул. Московської. Пішла до вул. Старонаводницької. Сіла у 55-ий автобус і повз Iron Maiden, через міст Патона, повз Русанівку - до Ленінградської площі. А там вже 50-им - додому.
Кілька годин нехитрих переміщень, а стілько спогадів!...
11 грудня 2006
Думала ось про одну людину, стосунки з якою в мене завжди були неоднозначні...
Натрапила: "Герой нашего времени" (вже схоже)
"...Его маленькие черные глаза, всегда беспокойные, старались проникнуть в ваши мысли. В его одежде заметны были вкус и опрятность; его худощавые, жилистые и маленькие руки красовались в светло-желтых перчатках. Его сюртук, галстук и жилет были постоянно черного цвета. Молодежь прозвала его Мефистофелем; он показывал, будто сердился на это прозвание, но в самом деле оно льстило его самолюбию. Мы друг друга скоро поняли и сделались приятелями..." (в яблучко!)
10 грудня 2006
09 грудня 2006
Религия
# Буддизм: 63%
# Агностицизм: 68%
# Атеизм: 68%
# Христианство: 39%
# Сатанизм: 67%
# Ислам: 64%
# Язычество: 82%
Ваши убеждения лучше всего соответствуют языческому мировоззрению.
# Индуизм: 63%
Религиометр
07 грудня 2006
Крихітка Цахес. Lumipallo
Знаєш, я навiть все-таки рада
Могли б взагалi не перетнутись серцями
В цьому тiсному свiтi, великому мiстi
Хто б нам зарадив тодi, хто нам надав би змiсту
I всi казали - "Яка вони пара,
I як вони схожi помiж собою"
I хто би повiрив, що ми незабаром
Розiтнемось блискавкою надвоє
Знаєш, я довго знайти хотiла
Серця свого твою половину
Поки шукала - траплялись рiзнi частини тiла:
Красивi ноги, гарнi очi, широкi спини
Знаєш, скiльки iснує iнших,
Яких я хотiла би спробувати
На почуття ритму?
Та всi обридли
Поки на свiтi є ти
Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно шукала сотнi iстотних iсторiй
Про наше безхмарне ймовiрне спiльне щастя
Та жодну з них донести була не в змозi -
Половину слiв губила в дорозi
Решту - залишала на твоєму порозi
I ми би, звичайно,
Купили двокiмнатну на золото мого мовчання
Були б розумнiшi - склали би пазл,
А так - порiзались об кути
Я тебе впiзнала вiдразу
Я так хотiла тебе знайти
Щось зі мною робить ця пісня, усе всередині перевертається...
Futurama
Результат теста «На кого из героев Футурамы ты похож»:
Если Вы желаете узнать больше о своем характере и о характере героев «Футурамы», то прочитайте статью «Псих-о-рама». | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
06 грудня 2006
Місяць у повні
Вже роки зо три-чотири, коли дивлюсь на місяць у повні, завжди відшукую на ньому місцинку без плям, внизу праворуч…
Дивлюсь на місяць і згадую свої минулі вчинки… помилки… щось наговорила зайвого, про щось змовчала… Чи було б ліпше, якби інакше? Адже доля вона є, її не обдуриш. Крок ліворуч, крок праворуч, а вона усе тягне за мотузочок…
Вибачте мені, перед ким я завинила… Ніби ненавмисно втерлася в життя, зрушила щось і зникла… і сама потім карталася… оберігала від самої себе, щоб не завразити ще дужче. Вибачайте! Єдине виправдання, яке лишилось - я завжди вірила у власні слова і ніколи не лукавила із почуттями. Усе що було - було насправді! може й недовго…
Мене в житті пощастило, існує чимало людей, дружбою з якими я пишаюся і щоразу насолоджуюсь спілкуванням… Але сьогодні не про них… А про тих, кого мені дійсно бракує, з ким стежечки розбіглись у різні боки і не перетинаються… Давно-давно, коли світ навколо мене був зовсім інакший, доля перетнула наші життя і відтоді якась частинка моєї душі мандрує за ними…
Я усвідомлюю, що не можна знову втручатись в їхнє життя, ворошути минуле… але так хочеться якось випадково, в метро, на вокзалі, десь… зустріти, тілько щоб наодинці, щоб можна було самій бути такою як колись, давно-давно… просто зрадіти зустрічі, розпитати як справи, побалакати про щось цікаве, загалом, впевнитись, що усе гаразд… і розійтися, нехай знову на скількись років.
Я, мабуть, забагато хочу…
Ось чому тут не зарадять ніякі аськи, е-мейли чи мобільні номери…
05 грудня 2006
28 листопада 2006
…
Куди б іще руки прикласти, щоб оця майструвальна лихоманка трохи вщухла? Бо, об’єктивно, треба прикладати не руки, а голову і бажано до дисертації…
27 листопада 2006
26 листопада 2006
Мовне питання
Цитата з журналу “Наука и жизнь”, №3, 2006:
“…ФАКТЫ ДЛЯ РАЗМЫШЛЕНИЯ
В Соединенных Штатах и Западной Европе за последние десять лет значительно возросло число студентов, изучающих китайский и арабский языки, и сократилось число изучающих русский или итальянский. Конечно, язык китайский намного труднее для освоения, чем итальянский, вероятно, самый мелодичный из всех европейских языков. И тем не менее не он, а именно китайский включен в список официальных языков ООН и стал одним из рабочих языков всех наиболее влиятельных международных организаций. Никто не может игнорировать тот простой факт, что на китайском языке сегодня говорят почти полтора миллиарда человек. Все эти процессы необходимо отслеживать и учитывать, но их нельзя регулировать принудительно. Для изучения и овладения языком нужна сильная мотивация - экономическая и культурная.
*
Все особенности природы, окружающей тот или иной народ, отражаются и в его языке. Например, армянский богат, но его развитию мешала природная стесненность, зажатость горами. У народов Центральной Азии почти нет слов, связанных с океанами и морями (самым большим словарем морских терминов и сегодня владеет Британия). Монгольский язык - язык кочевников и воинов, но он сильно отстал от языков завоеванных ими народов. Отстал он и от русского, развитию которого способствовало в том числе и расширение Российской империи.
*
Совсем недавно, в сентябре 2005 года, германская радиостанция “Дойче Велле”, получив грант Европейского союза, начала вещание на Белоруссию. Однако вещание ведется на русском языке, что вызвало резкий отпор радикальных кругов белорусской оппозиции. Как заявил один из ее деятелей, “нам непонятно, почему вещание ведется на русском языке. Белорусы - самодостаточная нация, и наш язык ничем не хуже русского. Вопрос о языке - это вопрос политический”.
Конечно, белорусский язык ничем не хуже русского, но история обошлась с ним несправедливо. Самая решительная из оппозиционных газет, издаваемых в Белоруссии большим тиражом, - “Народная Воля” публикует основную часть своих материалов также на русском языке. Газета хочет, чтобы ее читали как можно больше людей.
*
Положение дел с языком в Белоруссии сходно с положением в Ирландии. Это государство давно избавилось от какой-либо политической зависимости от Великобритании, но главным государственным языком Ирландии по-прежнему остается английский. Ирландский язык также является государственным, но его поддерживает в этой роли лишь часть интеллигенции.
*
Историки могут отметить тот простой факт, что только в 1906 году Российская Императорская академия наук специальным решением признала официально малороссийское наречие отдельным языком, изменив, таким образом, его статус. Это очень способствовало развитию украинской публицистики и литературы. А вот украинский деловой, юридический и канцелярский языки возникли значительно позже и во многих отношениях искусственно. И они начисто лишены той привлекательности, мягкости и красоты, которыми обладает воспринятый и развитый Тарасом Шевченко народный украинский язык.“
Усе таки дивує сприйняття росіянами інших народів. Непереборне прагнення домінувати… у всьому…
До тогож, технічна ділова, чи яка там ще, українська мова також буває співучою… Тілько не кожний вміє так написати.
No abort!
Волонтерам, які зголосяться наповнювати сайт матеріалами та перекладати існуючі, адреса для матеріалів: fryevhen@gmail.com та ICQ - 340 420 737
Будь-ласка, розповсюджуйте де можете це посилання! Зараз це потрібно для мобілізації волонтерів, а потім буде актуально для поширення опрацьованої інформації.
Від
24 листопада 2006
Білий колір
Хто пам'ятає, про що свідчить колір, який переважає в дитячих малюнках?
23 листопада 2006
День свободы от забот
"Політики не виправдали наших надій... розчарування...зневіра..." - це не про мене. Як не про мене було й сподівання дворічної давнини, що УСЕ стане КРАЩЕ! Дайбо, щоб не гірше...
А гірше й не стало. В політиці усе +/- лишилось так як було - тягнуть рядно кожен до себе, хоча й там є певні конструктивні зрушення... звичайно, не такі грунтовні, як дехто сподівався.
Поширення інформації в ЗМІ - суцільні плюси.
Відродження культури й мови - я побачила тільки тепер, до 2004 воно може й було, але мене якось обминало.
Я не хочу стабільності, я прагну руху вперед.
Почула чийсь вислів, що у дні Помаранчевої Революції народився Громадянин України - оце про мене. Я дійсно тоді відчула (вперше), що це моя країна і що, незважаючи на усі її вади, я її люблю. І це відчуття не ослабло й досі.
Тілько я не розумію, навіщо перетворювати цей день у державне свято. Той, хто відчув на Майдані єднання нації, той має своє свято, а хто опирався цьому - не святкуватиме, хіба що зроблять вихідний...
22 листопада 2006
21 листопада 2006
Хохлятко
по-перше, дуже любить сало,
по-друге, коли їсть ягоди, спочатку кожну понадкусює, а вже потім з'їдає
і, по-третє, обожнює борщ, і вимовляє так уростисто, протяжно "Бо-о-о-ошь!"...
:)
20 листопада 2006
Риба і Billa
Пішла у Біллу (найближчий універсам, де можна купити таку рибу), довго шукала серед мінтаїв та хеків - знайшла "філе сьомги" - думаю - саме воно. Перевірила дату - 17.10 - ну, думаю, для мороженої риби непогано. Купила.
Приходжу додому, розморожую і випадково зачепила той цінник. Він відірвався, а під ним іще один, з іншою датою фасування - 14.09. Думаю, от гади, ще й так рівненько приклеїли, щоб в око не впадало... Але й це не все. Під ним виявився ще один цінник, вже із датою 14.04...
Питання - давати цю рибу дитині, чи краще не ризикувати (риба виглядає нормально і розморожена не тхне)?
Пригадала статтю 4 закону про захист прав споживачів - про право споживачів на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). Але відповідного настрою для дискутування із преставниками супермаркету в собі не знайшла. Відклала справадливість на потім...
17 листопада 2006
15 листопада 2006
09 листопада 2006
Уроки укр. мови тривають...
Які ще варіанти?
06 листопада 2006
02 листопада 2006
31 жовтня 2006
Девушка, Вы - оптимистка! И это замечательно!
Соотношение оптимизма/пессимизма в Вашей жизни:
| 68 % | 32 % |
Дополнительная информация (чем сильнее прижимали палец - тем она точнее): В музыке Вы предпочитаете рок попсе. Вы смотрели фильм "Полет навигатора". Не прочь выпить в хорошей компании. В детстве у Вас была игра "Ну, погоди!" Или - "Тайны океана". Вы редко смотрите телевизор. Иногда в ЖЖ Вы проводите слишком много времени. Вы неоднократно прочитали серию "Лабиринты Ехо".
Тест "Гадание v 2.1" ©
От підлюки, і знаю, як вони це роблять, але щоразу дивуюсь - ну звідки? :)
30 жовтня 2006
Космонавти
…у голові час від часу прокручую чиїсь нотатки в ЖЖ.
Ні, справді, “наші діти будуть космонавтами, наші онуки будуть космонавтами”…
26 жовтня 2006
19 жовтня 2006
02 жовтня 2006
Мій спадок
Цієї суботи бабуся віддала мені у спадок Singer (Зінгер). Звичайно, його треба трохи відреставрувати, але він досі шиє!
Дуже цікава конструкція - можна переключати на ручний або ножний привід. Може хто знає - що це за модель?
Після революції ходили чутки, що Зінгер усе своє золото переплавив на станіни до швацьких машин... Перевірено - магніт липне - отже мені дісталася сталева, а не золота...
26 вересня 2006
25 вересня 2006
21 вересня 2006
19 вересня 2006
Геть мобілки
...Ще раніше були листи... кілька вечорів роздумів і кастингу висловів... тижні очікувань відповіді... нервове тремтіння пальців...
...А тепер... у мене в кишені лежить мобілка. Завжди. В ній записано номер телефону. І я точно знаю, що варто лише зателефонувати, він відповість... і нам не буде про що поговорити. Бо на мобілку телефонують лише у справах...
...В мене в кишені лежить його голос і я його не чую...
18 вересня 2006
13 вересня 2006
10 вересня 2006
Життя на цвинтарі
«Нажаль, у Києві зникають не самі лише історичні будови, а навіть цілі вулиці.
Так, наприклад, Байковий цвинтар. Сьогодні це найвідоміше кладовище України, де поховані відомі особи. Він був заснований у 1834 році на частині земель Байкового хутору для поховання осіб католицького, лютеранського та православного віросповідань.
Але після Великої Вітчизняної війни це був цілий житловий район, який сьогодні пам’ятає небагато киян.
Я і моя сестра народились на вулиці Совській, 77. Сьогодні ця вулиця розчинилась у Червонозоряному проспекті. Приблизно у 1945 році ми переїхали у двір по вулиці Шмідта №4 (До 1933 та після 1944 року і дотепер вона називалася вул. Байкова) Кагановицького району м. Києва.
Четвертий номер по вул. Байковій (Шмідта) це була колишня панська садиба, де в ті часи проживало багато сімей.
Я думаю, що це й була садиба генерала П. Байкова (1772-1848), якому за заслуги перед Батьківщиною у Вітчизняній війні 1812 року подарували землі, на яких він заснував хутір.
Панський двір це:
1. Каретний сарай. В наші часи там стояли катафалки для поховання померлих.
2. Стайня з кіньми. Нам здавалося, що коней там було дуже багато. Ми, діти, коли хотіли довести свою сміливість, рішуче забігали туди. Стайня була довга, стійла були по обох боках від проходу.
3. Складське приміщення було прибудоване до конюшні «літерою Г».
4. Біля воріт був великий льох, його ділили на багато окремих ніш – для кожної з сімей, що проживали на території четвертого номеру.
5. Іще одна будівля (доречі, єдина що збереглася насьогодні) – великий цегляний будинок. Коли ми там жили, на першому поверсі була теслярська майстерня, а другий поверх був житловий.
6. Був великий центральний двір і (що дуже цікавило нас, дітей) старий двір, де зберігались поламані вози та інше приладдя.
7. У закуті був невеликий громадський туалет.
8. Також було барато сараїв і кожна сім’я утримувала козу чи свиню, а дехто і те і інше.
9. Але головною прикрасою двору був панський великий будинок. Підвал цього будинку мав вікна, які були нижче рівня землі, тому напроти вікон були викопані ями, викладені цеглою. В наші часи у підвалі також були помешкання, там жило чотири сім’ї. На другому поверсі була велика віранда і велика кухня. Тобто така, велика комуналка на багато (до тридцяти) сімей!
Будинок мав три або чотири входи і в кожному жило по кілька сімей. Було багато внутрішніх перегородок.
А іще було велике горище із дерев’яними різними сходами. Але дітей на горище не пускали.
В дворі росла величезна стара шовковиця. Коли ягоди дозрівали усі виносили ковдри розстілали під деревом, хтось ліз нагору і трусили ягоди на всіх.
Воду набирали в крані, що був в дворі. Там само полоскали випрану білизну.
Ми жили в кімнаті 8 квадратних метрів – це були і спальня, і вітальня, і кухня з грубкою. Ми – це я з сестрою, наша мати. Згодом мати вийшла вдруге заміж і народилася іще одна наша сестра. Тобто п’ять чоловік.
Ми прожили там приблизно років десять. Згодом нам прокращили житлові умови. І ми переїхали (ніхто не вірить) у будинок №6 по вулиці Шмідта.
Це центральний вхід на Байковий цвинтар – Колокольня.
Через дорогу від четвертого номера, там, де зараз магазинчик і продаж квітів, раніше була кузня. Вона обслуговувала коней, які возили катафалки.
Вздовж залізничного насипу текла невеличка річечка (притока Либіді), пізніше її, як і багато інших, закопали в трубу під землю. Тут, на цій річечці, біля кузні ставали табором цигани – перекувати коней.
Іще по вул. Шмідта був номер перший. Це також не окрема будівля, а двір із кількома будинками, що був розташований на території старого цвинтаря поза похованням Лесі Українки.
А поза Байковим цвинтарем (здається тепер там якийсь диспансер) був великий дитячий будинок. Там жили «діти війни» - діти, які у війну втратили батьків.
На Байковому кладовищі були великі квіткарництва, які постачали квіти на усі цвинтарі м. Києва, а також клумби у парках, наприклад в університетському парку біля пам’ятника Т.Г. Шевченку.
Отож, великі зміни відбулись на Байковій горі. Вулиця Шмідта знову стала Байковою. Але шкода, що зруйнували панську садибу… Весь двір завалений погруддями, плитами».
Цікаво, а хто жив у четвертому номері після Байкова, але до війни?
Сприйняття
05 вересня 2006
Передранковий сон
Недільний ранок. Моя сім'я, уся вкупі, вдома - ранкові турботи: снідання, прибирання... Дзвінок у двері. Йду відчиняти - на порозі дитячий візочок із немовлям усередині. Записочка: "Не покиньте напризволяще. Звуть Валентина".
А далі - сотні думок: поки на руки не взяла, треба викликати міліцію... як її називати, якщо звуть Валентина?.. віддати в притулок?.. що скаже Сьо?.. коли сказати їй, що ми не рідні її батьки?.. чому її не лишили в пологовому будинку?.. головне, не взяти на руки, бо потім не віддам, як із кошенятом на ринку... яке дати по-батькові?.. треба буде потіснитись... і Федько ще маленький... але ж дівчинка... і волосся чорненьке, і личко миле... буду часто-часто провідувати в притулку... Федьку купимо ліжечко побільше, а вона поспить у маленькому... Чи зможу ставитись на рівних з рідними дітьми?..
Вийшов Сьо, бо мене надто довго не було - ми з ним переглянулись і вкотили возика до хати...
Уривчасті роздуми впродовж дня.
Свідомо всиновлювати дитину не збираюсь, але якби складась така ситуація вірогідно лишила б дитину. Це ж доля. Не розумію, як можна ходити по дит. будинку і вибирати - яке підійде? Але якби й таке сталося, то взяла б не немовля, а вже "дорослу" дитину, особистість.
Можливо, якби не існувало соціальних служб, менше дітей було б у притулках - забирали б небайдужі люди.
Якщо подружжя тривалий час не може народити дитину, замість витрачати величезні кошти на лікування безпліддя та запліднення у пробірці, можливо всиновлювали б таких покинутих немовлят - на те воля Божа.
<саркастично> Соціальна реклама: "Не лишай дитину у пологовому будинку - підкинь сусідці!"
___
Вместо слова "подкидыш" надо говорить "найденыш".
16 серпня 2006
Азартні ігри
І вона, тітка моя, частенько нас дурила, мухлювала. Коли в дитинстві, я вперше виявила, що дурять нашого брата (чи сестру) - мене це страшенно обурило: як це так! ми ж свої, чого нас дурити, не чесно, не правильно!
І от, тільки сьогодні до мене доперло, що це ж був такий виховний момент. Дійсно, далі усе життя в мене була така пересторога, що в карти люди можуть дурити. І ніколи не грала на гроші чи з малознайомими людьми.
14 серпня 2006
Зуб
Поюзав зубчик 10 місяців (рівно, день у день) - і хрясь!...
На разі були в стоматолога. Сказав, що все ОК, треба буде тільки контролювати коли будуть лізти корінні - щоб ряд був рівний.
Дитя тепер щербате...
Сприймаю усе філософськи, без істерик, але якось шкода... покоцали...
12 серпня 2006
11 серпня 2006
Фёкло
01 серпня 2006
Tom York (Radiohead)
Ты несколько замкнут, и поэтому кажется, что твой взгляд устремлен в себя, но на самом деле ты смотришь в корень и видишь сущность вещей, иногда даже скрытую от остальных людей. Это помогает тебе видеть ситуацию вцелом и быстро реагировать в экстремальных ситуациях. Возможно, в детстве ты был "белой вороной".Общению с людьми ты предпочитаешь созерцание. Ты отшельник, но, несмотря на это, ты никогда не остаешься в одиночестве. Люди тянутся к тебе, в надежде получить какие-то особенные знания, которыми ты, по их мнению, обладаешь. Ты постоянен в своих взглядах и принципах. Ты немногословен, резок в общении, живешь по своим законам и тщательно оберегаешь свои взгляды на жизнь от постороннего влияния.
Пройти этот тест
31 липня 2006
Стрічка
28 червня 2006
25 червня 2006
А через день Башу збив автомобіль, на смерть.
Отакої, Максику, вірогідно той фак був останнім в його житті...
23 червня 2006
13 червня 2006
Крим
25 травня 2006
1. Випадковий факт про Вас;
2. Пісню, фільм, що нагадує мені Вас;
3. Щось, що має сенс лише для нас двох;
4. Коли і що про Вас згадую;
5. Яку тваринку Ви мені нагадуєте;
6. Запитаю те, що давно хотіла про Вас дізнатися;
7. Якщо я це зроблю, то Ви зобов'язані запостити це опитування у своєму ЖЖ :)
14 травня 2006
13 травня 2006
Шлунковий грип
07 травня 2006
Марш свободи, або я - проти
В Україна горілка існувала споконвіку, теж як один із засобів видозмінення сприйняння світу. Але canabis зищить нас.
Декриміналізація маріхуани спричинить зростання попиту на траву, що неминуче підвищить й пропозицію…
Я - проти!
05 квітня 2006
18 березня 2006
Засмоктує і засмоктує...
11 березня 2006
04 березня 2006
Їжачок
| Поздравляем!!! Вы - Ёжик в тумане |
| Продолжайте строить свои миры за гранями большого засранного синего шара...у вас здорово получается..главное-чисто! |
| Пройти тест |
Псих
| Мои соболезнования! Вы — псих.. -симулянт |
| Пройти тест |
Зелений чай
| Ты зеленый чай |
| Зеленый чай можно заваривать 5 раз, и с каждым разом он становится только полезнее. С тобой — то же. Тебя недостаточно для одного раза. Надо с тобой быть, тебя ощущать, касаться. Вкус — слишком тонкий, аромат — слишком нежный. Тебе нужны долгие и прочные отношения. Секс — только по любви или в крайнем случае по большому доверию. Тебя нужно как следует настаивать, чтобы сполна насладиться твоей прелестью. Ты слишком разбираешься в людях, чтобы стать для кого-то кем-то только на одно свидание. Только проверенный человек может стать твоим избранником. И ему по-настоящему повезло. |
| Пройти тест |
21 лютого 2006
За тиждень весна
А я складаю свій родовід. Детальніше - дивись в Авоську http://www.avoska.com.ua/?p=117
15 лютого 2006
День св. Валентина
14 лютого 2006
Переказ в Росію
Сьогодні була на пошті, в ощадбанку, в "Авалі" - всюди відмовили.
http://www.avoska.com.ua/
13 лютого 2006
Батьки і діти
Семья и школа
09 лютого 2006
07 лютого 2006
Застосування ефірних олій
06 лютого 2006
26 січня 2006
Українсько-український словник
Мені особисто дуже допомогли такі ось словнички:
1. Словник львівського балаку;
2. Українсько-український словник незрозумілих слів, вживаних українцями західних районів Закарпаття;
3. Словник (містит гуцульскі, польскі, бойківскі, ангельскі, нимецкі, ческі та галицкі слоува, ймині за розмоуов карпатціу, а таґі турестечну та альпінистечну терминольоґію, алле не містит сліу, котрі мало відризняютсі від загальноукрайинских).
Українсько-український словник
20 січня 2006
Кухлик або україно-російське питання
В дитинстві я вчила на пам’ять багато віршів. “Бородіно” Лєрмонтова, "Кухлик" Глазового, та інші. Так от у Глазового були такі рядки:
“… Отака сама біда в моєї корови,
Має, бідна, язика, та не має мови…”
Завжди коли піднімається питання про надання російській мові статусу державної згадую цю гумореску.
А якщо серйозно, то моя позиція така:
По-перше, працюючи у державній установі із документами, стає зрозуміло, що друга державна мова збільшить обсяги документації вдвічі, а то й більше. Усі справи потонуть у бюрократичних замороках: документ не затверджено, бо бланк має бути двомовний, свідоцтва, посвідки, акти слід переоформити обома мовами тощо. Знову ж таки розквітне плутанина у термінології, запозичення, русизми в українській мові, українізми – в російській… Для будь-якої роботи дві державні мови це горе.
По-друге, україномовне населення свого часу вивчило російську, для російськомовних громадян українська не важча. Тобто їм доведеться або вивчити українську мову, або визнати свої розумові здібності непридатними для опанування калинової.
Для тих, чия робота пов’язана з розумовою працею, вже англійська стала обов’язковою мовою, і проти цього ніхто не пручається…
І взагалі, скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина (я думаю, що мови програмування також можна додати до переліку J).
Наприкінці, з дитинства ми вдома спілкуватись виключно російською. Проте, я громадянка України, тому вчилася в українській школі. Далі університет, робота – усе українською. А в побуті продовжували спілкуватись російською – що поробиш: термінами за професією володію, а звичайні побутові вислови губляться на шляху від мозку до язика.
Після відвідин Львова почала українською звертатись до продавців, кондукторів тощо, тобто там, де спілкування не потребує тривалого монологу.
Минулого року відкрила для себе Дереша, що остаточно зрушило мою закомплексованість щодо спілкування українською. Читаючи цікаву сучасну українську літературу я всотую такі потрібні мені прості слова для побутового спілкування.
На сьогоднішньому етапі маю україномовну Авоську, нетривалі, хоча вже невимушені діалоги українською. І з дитиною спілкуємось переважно українською (поки що я говорю, я малий тільки гукає J). Хоча, я певна, російську слід вивчати, бажано ще й у школі, щоб вільно володіти обома мовами. Бо зараз переважна більшість дітей пише російські слова з українськими “і” та “є”.
Я – за освітчене суспільство!